Українську героїню автор знайшов в Альпах

 

59-річний австрійський письменник Йозеф Вінклер завітав до Києва як почесний гість "Книжкового Арсеналу" 5 жовтня. Представив переклад свого роману "Вивезена" про українку з Черкащини Валентину Ілляшенко. Під час Другої світової війни вона потрапила до Австрії й залишилася там назавжди. Місцеві її називали Нєточкою. Книжку надрукувало видавництво "Критика".

Що спонукало до написання "Вивезеної"?

— 20 років тому працював над своїм третім романом у Відні. Більше не міг витримати великого міста. Вирішив повернутися на батьківщину до Каринтії — провінції серед Альп. В одному селі просто відчиняв двері будинків і запитував, чи можна тут зупинитися. Раптом опинився перед жінкою. Це була Нєточка Ілляшенко. Розказала, що 14-річною потрапила сюди робітницею. А через 10 років одружилася із сином хазяїна. Мала чотирьох дорослих синів. Дозволила у себе оселитися. Так прожив у селі цілий рік. Щовечора спускався до Нєточки на кухню вечеряти. Вона розповідала про своє українське дитинство. Почувалася зовсім самотньою — сини нічим не цікавилися, чоловік пив. Не хотів нічого знати про неї, бо й так соромився, що одружений із "росіянкою". Навесні жінка пішла працювати в саду. Я прихопив диктофон і пішов за нею. Два тижні вона на одному подиху заново переповіла мені всю свою долю. Історія про те, як в українському селі у самотньої матері відбирають двох дочок. Запихають їх до вагону для худоби і везуть за кордон.

Називаєте себе повільною людиною. "Вивезену" написали швидко?

— Дуже швидко, бо все записував на диктофон. Залишилося тільки розшифрувати і зробити авторські доповнення. Інколи пишу дуже повільно. Деякі речення переписую по 20-30 разів, доки знайду правильне слово чи потрібний ритм.

Як склалася доля Нєточки?

— Газети друкували твір частинами. До жінки приїжджало телебачення. Люди у селі почали заздрити. Довго Нєточка мала важкий період у житті. Не могла піти до когось у дім. Вона давно злилася з місцевим населенням, перестала бути "росіянкою". Але після появи книжки знову стала нею. 2010-го вона померла 85-річною. Маму свою так і не побачила. Що не повернулася в Україну, жалкувала все життя.

×