— Щоб тебе скособочило, каже Микола Павлович. І хмарочос, який затуляє дзвіницю Лаври, падає. Усі прокльони збуваються, — розповідає про героя своєї нової книжки київський письменник Юрій Макаров, 58 років.
Персонаж повісті "За чверть десята" Микола Павлович народився у заможній родині, батько був директором заводу. Герой мешкає в елітному районі столиці. Йому за 60, викладає в університеті іноземні мови. Дружина померла, а донька живе за кордоном.
— У нас вважають, що для людини за 60, життя закінчилося. Якщо це не політик, звісно, — продовжує Юрій Макаров. — І раптом дорослий чоловік виявляє, що його слова збуваються, наприклад, фрази "Щоб ти здох", "А щоб тебе підняло і гепнуло". Це відбиває життя. Ми всі — швидко дратуємося, заводимося. Слова "Меня это бесит" можна почути разів п'ять на день. Бо звикли, що не можемо нічого змінити. Нерішучість — найнеприємніша риса Миколи Павловича. Вона типово радянська — людина звикла, що від неї нічого не залежить і нічого не хоче міняти. Але дозволяє лаяти всіх навколо.
У одній зі сцен продавець у гастрономі на Печерську не захотіла продати свіжого батона, тому що спершу хоче збути вчорашні. Микола Павлович скаржиться менеджерові й отримує багет прямо з печі. Продавщиця сичить йому вслід: "Когда ты уже, сука бэндэровская, под машину попадешь?". А герой відповідає: "Сама під машину кидайся". На ранок у газеті читає, що жінка померла.
— Я хотів, щоб один мій улюблений політик усрався в прямому ефірі. Але потім вирішив, що це був би повний несмак. Та й небезпечна стежка — перетворювати легкий популярний жанр повісті на політичний памфлет. Тоді буде не цікаво читати. Отже, коли герой відчув у собі надздібність, вирішив, що може змінити долю країни. Помститися тому, хто його дратує найбільше. Микола Павлович хоче влаштувати президентові якусь катастрофу, щоб уся країна схаменулася. І задумалася, заради чого живемо. Цей імпульс "убити Шрека" зрозумілий багатьом нашим співвітчизникам. Але потім Микола Павлович відмовляється від цієї ідеї, бо розуміє, що Шрек усередині кожного з нас.
У повісті є також романтична лінія. З Миколою Павловичем крутить роман утричі молодша від нього студентка. Назва "За чверть десята" — переосмислена фраза "ще не вечір".
— Так, можливо, це вже вечір, але ще не ніч. Інколи ці 2 години виявляються найпліднішими. І визначають те, заради чого ви прожили день.
3 
1
Коментарі