В Україні побачив світ новий літературно-критичний журнал "Київська Русь". Знайомили з ним читачів у Музеї Тараса Шевченка. Там зараз іде ремонт, тому мікрофони поставили прямо на сходах — угорі.
Редактор журналу — син Василя Стуса Дмитро, 39 років, намагається догукатися до публіки, яка зібралася внизу сходів. Його не чують. Глядачі полишають м"які сидіння, столики з червоним вином, цукерками та цитринами й піднімаються вгору ближче до Стуса.
— Я давно мріяв про журнал, в якому друкуватимуться усі. Не за принципом: "Дружу з тобою — друкую, а не дружу — то ні", — каже він.
Зовні журнал схожий на книжку, його формат 15 на 20 см. Перший номер — у чорній палітурці, з написом "Революція" угорі. Журнал — товстий: у ньому 262 сторінки. Виходитиме він 11 разів на рік, коштуватиме 12 грн.
— Я дуже хвилююся! — прохоплюється Стус.
Він у світлому піджаку та светрі. У діловому костюмі і з портфелем — лише спонсор. Це Володимир Рубан — успішний бізнесмен і видавець, колишній льотчик. Кажуть, його бізнес пов"язаний із літаками. Розмовляє російською.
— Я вагався, чи вкладати в цей журнал гроші. Адже література в Україні — не комерційна, — чесно зізнається він.
Сторінку з еротичними творами розрізає сам читач
Одночасно Рубан започаткував ще й премію Нестора-літописця. Щороку, 9 листопада, її вручатимуть трьом найкращим літераторам: письменнику — 20 тис. грн, рецензентові — 10 тис., автору найкращої публікації в "Київській Русі" — теж десять.
Дружина Дмитра Стуса і заступник його як редактора, Тетяна Щербаченко, 30 років, прийшла у картатій сукні. У ній вона фотографувалася для першого номеру журналу. На 256-й сторінці — так званій "нерозрізаній" — вміщене її фото, стилізоване під малюнок. Угорі напис "Тетяна Каплунова".
— Це псевдонім? — цікавлюся.
— Тут усе написано, — відповідає ухильно. І цитує: "Авторка для різних творчих втілень послуговується різними іменами". Це сторінка для еротичних творів — її розрізає сам читач. У першому номері в цьому розділі ми помістили оповідання Каплунової "Тінь", "Трахтемирів", "Вамп".
— Як відбираєте авторів?
— Я знала, що в шухляді у Григорія Штоня лежить роман "Нічні сонця". А Володимир Єшкілєв має недруковане есе "Світло між головами". Цікаві оповідання шукала на літературних порталах. І натрапила на "Миколу з поросям" Андрія Кокотюхи. Потім — на смішне, провокативне оповідання українця, який живе в Америці, — Олеся Бережного. Воно вийде в наступному номері.
Спершись на перила, стоїть письменниця Марина Гримич. Вона тримає журнал і пластиковий стаканчик із кагором.
— "Київську Русь" можна порівняти із журналом "Юність", періоду 60-х, — озивається вона. — За революційністю.
Дизайнер Роман Марчишин, 25 років, пояснює:
— Для нас було важливо, щоб цей журнал влазив у кишеню куртки чи в малу сумку.
1 
1
Коментарі