— Шо це у вас сирник такий незграбний? У ньому багато грудок. Треба ж кілька разів перемелювати сир, — рудоволоса жінка в костюмі з леопардовим орнаментом розмахує руками перед прилавком "Львівських пляцків" у дворі столичного Мистецького Арсеналу. 19-22 вересня там пройшов фестиваль Дні Львова у Києві. На подвір'ї відтворили площу Ринок, представили львівські кав'ярні, видавництва, університети.
— Коли приходять люди, ти зобов'язана з ними вітатися, — головний пекар Любомир Крижанівський, 24 роки, зав'язує мені білий фартух. Стаю продавати товар. — І усміхатися, не можна ігнорувати покупців. Пляцки — це загальна назва випічки. На Галичині так називають усе, що випікають — незалежно від того, солодке воно чи солоне. Ніхто не знає, звідки походить штрудель. Швидше за все це єврейська випічка, що вподобали австрійці. Вона там стала майже національною стравою, як у нас борщ.
— Беремо прісне тісто, як на вареники, — ділиться рецептом Любомир Крижанівський. — Розтягуємо настільки тонко, що можна покласти на газету і читати її. На нього накладаємо начинку. Класичний штрудель — яблучний з родзинками. Його називають віденським. А сирник походить із галицької кухні. Класичний, як бабця готувала, робиться з коров'ячого сиру. Його москалі називають творогом.
Продаємо штруделі з лососем, грибами, куркою, яблуками і вишнею та сирники з родзинками. 150-грамовий шматок коштує 27 грн. У наметі розставили продовгуваті картонні коробки з пляцками.
— Сьогодні підвозили тричі, — продавщиця Анастасія Жереб, 23 роки, простягає покупцям картонну тарілку з яблучним штруделем. — Дякую, що без решти. Майже місяць працюю у "Пляцках", як їх відкрили в Києві. Вдома такі задоволені, що тепер українською розмовляю, бо на роботі російською не можна. Всі в родині україномовні, а я — ні. Але в мене з'являється західний акцент. До нас приїжджали львівські кухарі, дехто стажувався у Львові. Вдома готую, але з випічкою не дружу. Люблю м'ясо. Ой, закінчилися штруделі з яблуками.
— Точно такий, як ти їла вчора, але сьогодні спечений, — до прилавка підходить чоловік і говорить по телефону. — Найкращий тут із маком, а з яблуками вже нема. Але серйозний пан каже, що на завтра спечуть. Можна три сирники?
Накладаю шматки у тарілку. Тричі перераховую на калькуляторі — 27 на 3.
— Любомире, як вас відпустили зі Львова? — киянка Оксана Горська, 51 рік, з подругою купує струдлі з грибами. Через речення говорить українською. — Цей повар стоїть у вітрині львівського кафе і розкатує тісто. Мы Львов очень любим. Не меньше, чем раз в год, на выходные ездим просто погулять. Це дуже гарне місто, але у нього треба багато грошей вкласти. Обідно, що такі красиві будинки в занедбаному стані. Этим зданиям по 300-400 лет. Самое прекрасное, что Львов не был уничтожен во время войны.
— Мы были в их Оперном, — розповідає її подруга Тетяна Єременко, 51 рік. — Интерьер театра прекрасный, но то, что там показывали, немножко печально. В "Щелкунчике" такие бабушки танцевали. А Маша была, ух, какая.
— Главное, чтобы Львов сохранил душу. Там домашняя обстановка. В больших городах люди потеряли свою уникальность, — каже Оксана Горська. — Киев наш родной, поэтому мы его любим. Но за последнее время он стал ужасный. В плане эстетики — рухнул. Печально смотреть на все, начиная с каштанов, которые заболели, и заканчивая высотками, которые вылазят и машут всем рукой.
На вулиці сутеніє і дощить. Жінки платять 54 грн та йдуть до сцени. Там карнавал — актори львівського театру "Воскресіння" на ходулях.
— Цілий день трималася, а тепер прийшла до вас по пляцки, — 42-річна Римма Зюбіна, акторка столичного Молодого театру, струшує краплі дощу з бежевого пальта. — Організатори навіть львівську погоду замовили. Конструкція ратуші стоїть навпроти Лаври. Я зробила таку фотографію: з одного боку — дзвіниця, з іншого — ратуша, а посередині — місяць.
Купує два сирники і штрудель з куркою. Платить 81 грн.
— З дитинства у мене потяг до кухні. Це — хобі, яким рік заробляю на життя, — Любомир Крижанівський рахує виручку за день.
За 2 год. продали пляцків на 2,5 тис. грн. Відвідувачі Днів Львова у Києві за чотири дні купили 100 кг сирників і 5 км штруделів.
Мультфільми для незрячих озвучили українською
Львівські університети представили свої винаходи у Києві.
Екологічний конденсатор
— Львівський конденсатор робимо із фруктових кісточок. Це джерело живлення, подібне до батарейки, — каже 26-річний Андрій Курепа, асистент кафедри прикладної фізики "Львівської політехніки". — Але батарейка працює на основі хімічних реакцій, а конденсатор — фізичних. Він потужніший у тисячу разів. Використовують як елемент до літієвих батарей. Конденсатор заряджається швидко за 10-15 хвилин, але й так само розряджається. У Львові планують виробляти електромобілі, для яких він підійде.
Мультфільм для незрячих
— Для цього записують звук з описом кожної сцени. Це "техно-коментар", — говорить 28-річний Олександр Лозицький, аспірант "Львівської політехніки". — Так дитина чує не лише діалоги, але й уявляє картинку всього, що відбувається. Особисто розробив технологію, що озвучує для незрячих українською мовою математичні формули на сайтах. Програма особливо корисна для дітей. Вони матимуть уявлення про математику. З видавництвом "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" розробили абетку для незрячих. Одна сторінка звичайна, наступна — вона ж, але шрифтом Брайля.
3 
35413
Коментарі