У кінотеатрах 25 країн покажуть фільм спільного виробництва Швейцарії, Франції та України "Ольга" про Революцію гідності.
15-річна українська гімнастка Ольга вимушено переїжджає до Швейцарії. Готується до виступу за місцеву збірну на чемпіонаті Європи. Намагається адаптуватися в іншій країні. Тим часом в Україні починається Майдан. Ольга стежить за перебігом подій і хвилюється за матір-журналістку, яку переслідують. Дівчина розривається між своїм новим життям і подіями на батьківщині. Має вирішити — залишитися за кордоном чи повернутися, за сюжетом.
Торік стрічку нагородили за найкращий сценарій у програмі "Тиждень критики" Каннського кінофестивалю.
Прем'єрний показ у Києві відбувся 20 лютого 2022-го в рамках пам'ятних заходів до Дня Героїв Небесної сотні.
— 2015-го познайомився з українською скрипалькою ЯриноюТиньо, яка вирушила на навчання до швейцарської Лозанни якраз перед початком Революції гідності. Щойно вона поїхала, вибухнув Майдан, який перевернув її життя. Розповідь Ярини мене зворушила. Подумав: якщо на мене так подіяла, то, очевидно, викличе емоції не тільки в українців, — розповідає французький режисер Елі ҐРАПП, 28 років.
— Саме ця історія лягла в основу ідеї мого фільму. Хвилювався, бо мав достойно зобразити важливий період історії іншої країни. Долав страх через залучення якомога більшої кількості українців. Вони допомагали робити правильні акценти та не пропускати чогось суттєвого. Часто їздив в Україну. Десь 12 разів під час написання сценарію протягом трьох з половиною років. Старався зробити так, щоб французький або швейцарський глядач не потребував додаткових пояснень від мене. Хотів би, щоб фільм пробудив їхню цікавість до теми. Мої співвітчизники здавалися дуже віддаленими від ваших подій під час самого Майдану. Але вже після початку війни не було й тижня, щоб не з'явилася якась стаття про Україну. Європейці стали потроху розуміти, що сучасна історія України близька й важлива, бо також стосується їх.
Головну роль виконала гімнастка з Луганська, вихованка столичного Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного 20-річна Анастасія Будяшкіна.
— Розумів, що професійні акторки не зможуть досягти такого рівня у гімнастиці, як це потрібно, — продовжує режисер.
— Хоч це вигадана історія, найбільше цікавила правда в кадрі. Головним завданням було створити такі обставини, в яких виконавиці поводилися б максимально природно.
Наскільки схожі акторка та її героїня?
— Справжньої Анастасії в Ользі не так багато. Бо вона була надто юна в час Майдану. Історія героїні не могла бути для неї особистою. Але все ж наповнила Ольгу власними емоціями та реакціями, додала частинку себе. Наприклад, на відміну від діалогів французькою, більшість реплік українською та російською імпровізовані. Було абсолютно необхідно, щоб героїню зіграла саме українка. Цього не міг би зробити ніхто інший. Так само як Ольга за сюжетом, під час зйомок Анастасія поступово відкривала для себе Майдан, наближалася до цієї історії, набувала зв'язку з нею. Як і героїня, раніше думала, що вона тільки гімнастка. Але не менше значення має те, що також — громадянка своєї країни.
Що думаєте про повномасштабне вторгнення Росії в Україну?
— Вже вісім років війна Путіна є зґвалтуванням свободи та цілісності України. Всі мої друзі мають однакову думку стосовно цього. Так само всі, кого я знаю, сьогодні захоплюються вашою мужністю. Проте нашого захоплення недостатньо. Всі, хто за межами України, повинні продовжувати підтримувати вашу боротьбу. Надсилати гроші та медиків, приймати біженців, виходити на протести й змушувати наші уряди робити все можливе, щоб зупинити Путіна прямо зараз.
Мені здається, французи й швейцарці недооцінили небезпеку Путіна. Всі шоковані подіями 24 лютого та подальших днів. Намагаються зрозуміти причини й історичне підґрунтя того, що відбувається в Україні сьогодні. Наприклад, більшість тільки зараз усвідомлюють, що війна триває вже вісім років. Сподіваюся, моє кіно може теж посприяти добрій справі.
Підтримуєте зв'язок із кимось в Україні?
— Продовжую спілкуватися з Анастасією Будяшкіною. Представляла "Ольгу" 20 лютого в Києві на спеціальному показі, організованому Національним музеєм Революції гідності. Я теж мав бути там, але літаки скасували. Одразу після цього вона повернулася до Харкова, де працювала в цирку. Через обстріли їй довелося на кілька днів спуститися в укриття, перш ніж вдалося виїхати з міста. За два з половиною дні перетнула країну, діставшись польського кордону. Знайшли людей, які відвезли Анастасію до Кракова.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі