Птахи дуже добре відчувають інтонацію

 

— А ви пташину мову розумієте? — питають відвідувачі виставки художника Ігоря Землянських, 37 років. Ілюструє науково-популярні довідники про птахів. Випустив набір листівок "Птахи України". У Бориспільському краєзнавчому музеї можна побачити його роботи до 8 квітня.

— Специфічних слів птахи не мають. Але дуже добре відчувають інтонацію. Якщо птахи живуть удома, з ними треба говорити. І це не причина викликати "швидку", — каже Ігор Землянських. Художник у джинсовому костюмі, на плечі спадає довге волосся.

До музею заводять групу п'ятикласників. Діти вишикувалися під стіною, весь час обертаються на намальованих орлів і круків. У сусідньому залі дівчата відтягують однокласника від стенду з кістками мамонта.

— Птахів малюю з 9 років, — розповідає про себе Ігор Землянських. — Після кожної прогулянки з дідусем замальовував побачених пташок. Відтоді зображую їх тільки по пам'яті. Фотографіями не користуюся.

— Де зникли снігурі? — питає хтось із дітей.

— Чого зникли, вони є. А минулий рік був особливо снігурячий. На обліписі біля дому за день нарахував 70 снігурів. Просто люди за комп'ютерами перестали помічати, що довкола діється.

Багато картин художник подарував школі свого рідного села Вороньків на Київщині. Попросив тимчасово надати їх для виставки.

— Удома маю лише одне своє полотно. Подарував мамі портрет пари вінценосних журавлів. Малюю на замовлення. У нас у селі дуже люблять картини з лебедями. Прошу не більш як 300 гривень.

— У вас на ставку з лебедями лілія на передньому плані менша за ту, що позаду, — каже художнику відвідувачка в чоботах, оторочених хутром.

— Так, не вистачає освіти художньої. Композиції, законів перспективи вже методом проб і помилок учуся. А оце моя убога спроба малювати ще й ссавців, — показує картину, на якій сич тримає упійману полівку.

— Ой, у неї хвіст так приречено висить, — посміхається жінка.

Художнику часто приносять птахів додому.

— Якось приїжджає машина. З неї вилазять сім п'яних дебелих хлопців. "Ми тобі орла привезли", — кажуть. Дістають із багажника малого підорлика — це найбільший представник орлів у нас. По потертому пір'ю видно, що це гніздова самка. А вони їй рушницею крило повністю відстрелили. Вона лежить, сичить. Я їм мораль прочитав, що це червонокнижна птаха, ще й із пташеням. Хочу забирати, а вони з червоними рилами стоять: "Вопше-то ми її продавать привезли". А в мене тоді не копійки. У брата позичив 50 гривень, викупив. Побігав цей підорлик в мене по хаті, але я його віддав у зоопарк. Помер він там швидко. Без крила хіба качка жила б і розмножувалася.

×