Уночі за яром у селі Легедзине на Черкащині біля вогню гріються воїни-"татари" в лисячих шапках-малахаях і кольчугах та кілька дітей у стародавньому українському одязі. До одного з хлопчиків підходить мати.
— Ти чого валяєшся на сирій землі? Де батько?
— Не знаю. Узяв шаблю й пішов на село. Мабуть, мародерствувати буде.
Режисер-аматор 46-річний Владислав Чабанюк знімає ключовий епізод фільму "Казка про Чорного Козака" — бій із татарами.
Події відбуваються у ХVII ст. Козацька вдова Ганна помічає, що вночі хтось почав допомагати по господарству. Підстерегла козака, вбраного в чорне. Закохується в нього, але дізнається, що він проклятий сотником, бо заснув на чатах. Козацьку сотню вирізали татари, лише він урятувався.
На зйомки Чабанюк запросив друзів з історичного клубу "Росичі", товаришів та знайомих. Професійна артистка одна — виконавиця головної ролі Ганни, киянка 26-річна Марина Юрчак. Її партнер — 46-річний Василь Середенко.
"Татари" готуються до бою із Чорним Козаком. При кожному шабля. Усі обладунки ручної роботи. Артисти слухають анекдоти, які розповідає ведучий дитячої передачі на каналі ІСТV Сашко Лірник. Він написав казку, з якої режисер зробив кіносценарій. Справжнє ім'я — Олександр Власюк. Він у кольчузі й шоломі, грає татарина.
— Сашкова кольчуга обійшлася мені в 600 доларів, — каже керівник клубу киянин Росланд. Справжнього імені не називає. — І це ще по дуже великому блату. Середня ціна — 1200 баксів. Московити просять по 1500. Лук — роботи угорського майстра Грьозера.
— Зараз знімаємо загальний план. Двоє татар лежать мертвими біля вогню, решта по черзі нападають на Чорного Козака, — кричить режисер. — Мертві — Сашко Лірник і Руслан Білецький.
На майданчику немає Руслана.
— Де труп Білецького? — гукають у темряву.
— Біжу вже! — відповідає той.
Після 10-го дубля режисер помічає прогрес.
— У хлопців сраки вже сині від цих безкінечних падінь, — бурчить Лірник.
Із 18-ї спроби сцену відзняли.
— У бою з містичними силами із зачарованого кола вириватиметься душа Козака, — пояснює Владислав Чабанюк. — Коло складатиметься з чотирьох половецьких баб і паль із черепами. З черепів вириватиметься вогонь. Їх узяв у селі на скотомогильнику. Половецьких баб вирізали з пінопласту.
Майстер зі спецефектів прилаштовує до паль тонкі трубки, що ведуть до балонів із газом. Три черепи загоряються, четвертий — ні. На них бризкають із вогнегасника й перезнімають сцену. Чути запах палених кісток.
Для наступної сцени не взяли мотузок, якими бранкам і дітям в'язатимуть руки. Роблять вірьовки із розплетеної полотняної сумки.
Фільм почали знімати три роки тому.
— Ідея народилася на кухні. Думаємо, хто ж візьметься, як не ми? — говорить Сашко Лірник. — В Україні історичне кіно не знімають узагалі. Чорний Козак не тільки звільняє Ганну — він звільняє Україну.
На екрани стрічка вийде восени. Казка була на дві сторінки, кіносценарій із неї — на 120.
3 
35413
Коментарі
6