У Відрадненському парку в Києві збудували містечко у стилі середини XVIII століття. Із церквою, козацькою заставою, вісьмома хатинками під солом"яними стріхами, кількома вітряками, водяним млином і двома ставками. Назвали все "Мамаєвою Слободою". На Водохреща тут в одному зі ставків купався Віктор Ющенко. А цього вівторка у слободі провели гаївки.
— Тепер тут щотижня щось відбуватиметься, — обіцяє директор містечка Костянтин Олійник, погладжуючи пишні вуса.
Потрапити на гаївки можна було лише у вишиванці.
— Платіть 20 гривень або йдіть по сорочки, — зупиняють зівак охоронці.
Олег Скрипка, 41 рік, прилетів на гаївки з "Таврійських ігор". Був у концертному картатому піджаку та оливкових штанах. На правій руці — два срібні персні-печатки.
— Щойно з літака, — каже стомлено.
У жінки — сережки з діамантами, сапфірами, рубінами та перлами
А гаївки організовує дружина?
— Я — ініціатор, а не організатор. А Наталя взагалі ні при чому.
Вишиванку де купили? — цікавлюся.
— Колись їхав у Японію — співати український гімн перед виступом наших футболістів, які тоді славно програли. А сорочки гарної не було. Зайшов у магазин "Сувеніри" на Хрещатику. Сьогодні бачив хлопця в такій самій вишиванці. Мабуть, в одному магазині скуповувались.
Дружина Скрипки Наталя тримає на руках сина Романа.
— Не робіть пауз! — наказує вона дівчатам, які весело перемовляються під вербами. — Я хочу, щоб ви і далі співали!
Потім підходить до чернівецького гурту "Троїсті музики".
— Запрошуйте людей до танцю, — велить 54-річному керівникові Євгену Тарнавському.
— Самі запрошуйте, — м"яко заперечує той.
Наталя прямує до входу: перевіряє, чи охорона не пропускає без народного вбрання. Для Фоми, 34 роки, з гурту "Мандри" роблять виняток. Він у потертих джинсах, спортивній куртці та шкіряних рукавичках без пальців.
— По блату пустили, — сміється його сестра Ганна — руда дівчина років 25, у плахті поверх джинсового костюма.
Фома фотографує мандалу — викладений із зерна козацький хрест на полотні, і йде до столу за квашеною капустою.
Над мандалою схилився художник Олександр Михайлицький, 36 років. Він у джинсовій сорочці, вишитій червоною гладдю. Дістає з мішків, що лежать поряд, зерно і сипле по зробленому на полотні малюнку.
— Мандала — символ добробуту, — говорить.
Хрест висипаний із ячменю, обведений просом, квасолею і гречкою.
Галявиною ходить пара в польському одязі. У жінки — сережки з діамантами, сапфірами, рубінами та перлами. У чоловіка — залізна шабля з позолотою. Це київські поляки Ян та Ірина Погоржельські. Ян — голова Спілки зброярів України.
Побачити в одному місці стіко українців приємно
— Ми в своїх національних костюмах, — розповідає вона, поправляючи на голові вишиту перлами сіточку. — Народний одяг у польських регіонах різний, а от національний — один. Костюми шила я сама. Працюю бухгалтером, а шиття — моє хобі. Маю вже 20 костюмів — із взуттям, прикрасами, зброєю.
Біля ставка гуляють письменники брати-близнюки Капранови — в однакових мережаних білим вишиванках.
— Там та-а-кі качки і черепахи у ставку! — захоплено вигукує Віталій. Дмитро додає:
— А млин не крутиться. Ми вже піднімали важіль.
Звідки сорочки? — питаю.
— Їх подарував нам тато на день народження, — розповідає Дмитро. — Ледве вмовив майстриню зробити дві однакові. Ми їх уже заносили. Не можемо знайти нову вишивальницю, яка зробила б однакові, — додає Віталій. — Мабуть, для них зробити дві однакові сорочки — як для письменника написати дві однакові книжки.
Сподобалися вам гуляння?
— Побачити в одному місці стіко українців приємно. Але як хтось довідається, де збираються українці, й кине сюди бомбу? — жартує Дмитро.
Ближче до вечора охорона вже не ловить "зайців" і не користується раціями. Біля ставка кухарі варять куліш. Його можна купити за символічну копійку. Для грошей стоїть плетений із лози кошик. За столом хлопці й дівчата продають сало з часником по 6 грн, квас — по 5 грн. Тому, хто купив шість вареників по 10 грн, безкоштовно наливають медовухи.
"Мерседеси", "фольксавагени" і "пежо", поставлені біля церкви, роз"їжджаються аж удосвіта.
1 
1
Коментарі