Перед зустріччю PR-менеджер 41-річного Олега Скрипки порадив нам проштудіювати сайт групи "ВВ". Там ми з'ясували, що Скрипку не можна питати, чому він фарбує волосся і як ставиться до жінок.
Домовилися зустрітися о 14.00 у столичній кав'ярні "Бабуїн". Але згодом адміністратор попросив підійти о 16.30 до центру ім. Леся Курбаса. За 15 хвилин до призначеного часу мені повідомили, що Скрипка пропонує пересіктися в кав'ярні на Великій Житомирській. Зрештою я зловила його біля центру Курбаса. Устигла вскочити до чорного "Нісана", готового рушати.
Задоволення від покупок мені не знайоме
Ми тут проводимо репетиції, — розповідав Скрипка в машині, однією рукою крутячи кермо. — Завтра їдемо до Москви кліп знімати. Потім у Польщі я виступаю соло. Тоді — до Запоріжжя через Дніпропетровськ. Я ненадовго заскочу до банку гроші зняти, добре? А потім посидимо, кави вип'ємо...
Дорогою Олег увесь час розмовляв по телефону. Наказував відсканувати паспорти, надіслати ідентифікаційний код... Запаркувався на пішохідному переході, але, побачивши на переході міліціонера з морозивом, засміявся і переставив "Нісан" до бровки.
Вибачте, так виходить, — усміхнувся він, перш ніж вистрибнути на Контрактовій площі. — Можете тут поки музичку послухати, кнопочки понатискати...
З банку Скрипка повернувся веселий і запропонував продовжити в ресторанчику на Андріївському узвозі.
— Дуже їсти хочу. Принесіть мені салат із креветок, томатний сік, деруни з грибами і сметаною. Ви собі теж, якщо хочете, чай... — промовив, перевівши на мене погляд. — Ну що, запитуйте!
Чому патріотичний Скрипка їде знімати кліп до Москви? І відпочиваєте ви не в Карпатах.
Цього літа я взагалі не відпочивав. Відпустка — взимку, коли не сезон для концертів. Їду кататися на гірських лижах. Щороку на різні курорти. Уперше виїхав за кордон до Чехії. Їздив до Туреччини, Болгарії, Румунії. Востаннє — до Швейцарії. По Франції катався давно, коли ще жив там.
У Закопаному в Польщі були?
Ні й не збираюся. Там дуже багато українців і росіян. Треба вибирати: чи на лижах кататися, чи цілий день автографи роздавати. Росіяни поводяться жахливо.
Який одяг любите?
Сірий, непомітний — як зараз. Щоб не мучили з автографами.
Скрипка був у модних сірих штанах вільного покрою з широкими кишенями та сірій футболці. На шиї — тонке дерев'яне намисто, бежеве із коричневим та чорним.
Чому взялися організувати етнофестиваль "Країна мрій"?
Ми хотіли зробити щось європейське. Не совковий фестиваль: конкурс, перші-другі премії, лауреати-дипломанти, незрозумілі ведучі, журі. Купа міліції та рекламних блоків, виступ урядових осіб, а публіка не має жодного значення.
Розкажіть про ваш будинок.
Найбільше звертаю увагу на чистоту в домі. Будинку, про який мрію, ще не маю. Колись, може, з'явиться. Хотів би стилізувати його під щось традиційно народне. Не мазанку, звісно, і без отакої вульгарщини, — киває в бік ліпнини на стіні ресторану, де гротескно зображені козак та козачка.
Чому ж ходите сюди обідати?
Готують смачно. В Україні взагалі добре готують. А сервіс і антураж жахливі. За кордоном навпаки: стильний ремонт, усміхнені офіціанти й неїстівна, штучна їжа. Одного разу знайомий сказав: треба любити своє. Якщо своє — гівно, його любити не можна. У нас, коли насаджують українську музику, то пускають по радіо таке, що вуха в'януть. Я слухаю радіо "Київ", там 90 відсотків якісної музики.
У дитинстві лазили по сусідських яблунях?
Я народився в Таджикистані, ріс там до семи років. Жив у Мурманській області, там яблук не було. Потім одразу приїхав до Києва. Я міська дитина.
Батьки не били?
Навіть сварили рідко. Тато був лікарем, а мати вихователькою в дитсадку. Вони вважали, що дітей бити не можна. Агресія — від браку розуму. Найкращий спосіб впливати на дитину — стати для неї авторитетом.
Правда, що ви навчали французьких дівчат українських пісень?
Є альбом "Музіка". У ньому "Горіла сосна" співають француженки. Ну не було поруч українок.
Мадемуазелі тонше відчувають музику, ніж наші панянки?
Ні, наші — тонше. То були танцюристки...
Ви колись казали, що французькі жінки — найкращі у світі. Думка не змінилася?
Знаєте, напевно, українки кращі, — серйозно промовив Олег, відірвавшись від салату з креветками. — Вони красиві й гарної вдачі. Чого ще треба чоловікові?
Ви виступали з Лесем Подерв'янським. Як ставитеся до нецензурщини?
Подерв'янський у літературі — це прикол. По-вченому — постмодернізм. Якщо хочете, навіть соцреалізм. Він дуже інтелігентна людина, художник, митець, у нього освічені батьки. Взагалі, пише доступні цікаві речі.
Коли був маленький, проходив повз дядьків
і крутив дулі
Хочете долучитися до такої культури?
Ну, Пушкін мені теж подобається, але то нічого не означає.
Повернімося до нецензурщини. Матюкаєтеся, коли злий?
Не помічаю. Дід мій казав "курва". А ще: "Щоб у тебе очі НЕ повилазили" та "Щоби тебе пранці з'їли" ("пранці"— народна назва сифілісу. — "ГПУ").
Якось ви казали, що гроші — статевий орган чоловіка. Демонструєте його, аби приваблювати дівчат?
Я казав, що для деяких жінок гаманець — це суттєвий чоловічий статевий орган. А я ніколи не демонструю гроші. Відчуття задоволення від покупок мені не знайоме. Відпочиваю душею по-іншому.
Існує стереотип, що рокер або колеться, або курить, або п'є. А ви?
Я не курю, мало п'ю. Горілки майже не вживаю. Та якщо хороший напій і гарна компанія, можу випити багато.
Усе, мені треба йти, — дивиться Олег на годинник, — давайте останнє запитання.
У цей момент задзвонила мобілка. Доки Скрипка розмовляв, принесли рахунок. Однією рукою співак поліз до гаманця, віддав офіціантці гроші й одразу підвівся з-за столу.
Краєм вуха я почула: "Навіть на чай не залишив". Згодом адміністрація ресторану розповіла "ГПУ", що Скрипка тут не вперше: "Сьогодні він поїв на 55 гривень, дав 60. Але здачу забрав".
Яку найбільшу капость ви зробили в житті?
Коли був маленький, проходив повз дядьків і крутив дулі. Потім було дуже соромно... Ну все, до побачення!
Коментарі