2,3 млрд грн виділила держава в бюджеті на Міністерство культури. Усі кошти, закладені на концерти, спрямують на заходи в зоні АТО. Скільки саме, в Мінкульті поки що не кажуть. 2 лютого тут зібрали раду митців і волонтерів "Зброя культури".
— Найкраще, що може зробити держава для культури — не заважати їй. Якщо митець бігає і вибиває з держави кошти, то це, як у Котляревського: "Дайте мені грошей, а я вам книжок понаписую". У держави їх дуже мало. То хай ідуть на заходи в АТО. Першочергово стоїть виживання. Якщо нема грошей на кіно, можна економити на спецефектах. Їдь в АТО і знімай бойовики. Їдь у ДНР — готовий фільм жахів про зомбі. Закінчиться війна, Росії вже не буде. Сюди приїдуть масово шукати роботу тамтешні режисери, актори. Українізуються, зніматимуть українські фільми. Україна розшириться і назветься Україна-Русь, — жартує учасник ради "Зброя культури" поет Артем Полежака, 39 років.
Тиждень тому виступав для розвідників під Києвом. На Донбас у грудні їздив з "Останньою Барикадою".
— Если б я был царем або хоча б міністром культури, заборонив би вживати в піснях слова: Україна, калина, смерека, лелека й дівчина. Боюся, що вибиватимуться шалені кошти на шароварщину й рушнички. А наші бійці все одно в окопах надихаються піснями групи "Любе". Бо з такою піснею можна йти в бій. Пропоную створити антирушничкову коаліцію.
— Туди понесеться, а що залишиться тут? Київ — великий нічний клуб, — каже співачка Леся Тельнюк, 49 років.— Про роковини перепоховання Стуса майже жоден канал не згадав. Кілька років тому в наших концертах "Стусове коло" на Донбасі брав участь Дмитро Стус (син Василя Стуса. — "ГПУ"). Один кореспондент після інтерв'ю набирає телефон і каже: "Вася, ты ж говорил, что он умер. А он с ними ездит".
– 90 відсотків населення має інформацію лише з телевізора. Це треба визнати. Зараз багато знімають документалок, аби канали їх показували, — долучається її сестра 48-річна Галина Тельнюк.
Співачок обіймає колега Анжеліка Рудницька, 44 роки.
— Хлопці в АТО найперше розбирають дитячі малюнки. З них там цілі стіни, як галереї, оформлені. Просять музику на флешках, карикатури, таке відволікає. Побільше листівок із дівчатами й телефонами на звороті. "Айдарівці" зі Щастя просили радіоприймачі, бо не розуміють, що відбувається навколо. На фронті потрібні не лише музиканти, а й щоб хтось лекцію прочитав з історії, про традиції, — каже Анжеліка Рудницька. — У Сватовому на Луганщині робили привал. Дівчина, яка нам готувала каву, каже: боялася перший раз їхати в Київ, тому що там всі по-руськи балакають. А кияни уявляють, що на Донбасі лише російська мова. А там у всіх селах і маленьких містечках спілкуються українською. Ненавидять колишню місцеву владу. Ображаються, якщо тут думають, що вони погані.
Рада "Зброя культури" допомагатиме організовувати концерти в зоні АТО та на звільнених територіях. Серед її керівників — колишній нардеп Олесь Доній.
"Культурную жизнь вычеркиваем"
— Цей рік у нас — воєнний. Особливих підстав давати кошти на якісь культурно-мистецькі заходи немає сенсу. Пропоную скерувати їх винятково на концерти, зустрічі для бійців АТО. Культура зараз має бути продовженням гарячої зброї, якою боронять незалежність наші бійці. Винятки становитимуть важливі державні заходи. Наприклад, 4 березня виповниться 200 років із дня народження автора гімну Михайла Вербицького, — каже міністр культури В'ячеслав Кириленко, 46 років.
"Культурных деятелей объединяем в агитбригады. Они едут петь и плясать в лесу прифронтовом. Над бригадами создаем кормушку. В кормушке распределяем бабло. В столице и прочих регионах культурную жизнь вычеркиваем, официоз оставляем. Хор Веревки на заседании партхозактива петь будет как всегда. Всё остальное идет на х.., и правильно", — коментує рішення у своєму "Фейсбуці" одеський художник Олександр Ройтбурд, 53 роки.
11 
1
Коментарі