вівторок, 25 квітня 2006 14:11

Дивилися кіно 36 годин

  Посидючістю студентка Аня Лі заробила домашній кінотеатр
Посидючістю студентка Аня Лі заробила домашній кінотеатр

63 глядачі 36 годин поспіль дивилися фільми у кінотеатрі "Лінія кіно" в Києві. Їх одягли в жовті футболки з номерами. Раз на три години дозволяли вийти в туалет або перекусити в барі.

Того, хто засинав, будили і викреслювали зі списків учасників марафону. 49-річній Наталі Устиновській дісталася футболка з N99. Із дистанції вона зійшла за добу.

— Я вчителька зарубіжної літератури і російської мови, — каже втомлено. — Прикро, але більше не можу.

— Може, все кинути? — міркує 24-річний N13 — Руслан Веклич. Він будівельник, у Київ приїхав із Сум.

— Віриш у нещасливі числа? — питаю.

— Нє, тільки у щасливі. Я ж тренувався: комп"ютер і телек не вмикав, у кіно давно не ходив.

— Батьки давали розписки, що відпускають мене сюди, — розповідає 15-річна Анжеліка Жало, шукаючи в чорному наплічнику з нашитими метеликами шоколадку.

— Моя мама спочатку не погоджувалася, — каже її 15-річна подруга Жанна Кублій. З її ліктя на зап"ястя сповзають барвисті фенечки.

— Але моя мама подзвонила Жанниній і вмовила!

29-річний організатор кіномарафону Євген Толочин погоджується, що в стрічках є чимало відвертих сцен.

— Але їх допустив Мінкульт. Юридично все законно, — стенає плечима.

Минає півтори доби. У залі нарешті вмикають світло.

— Із 96 учасників залишилося 63, — урочисто оголошує Толочин. Він у діловому костюмі та рожевій сорочці. Стає під екраном із чорною тацею в руках. Глядачі, наче на екзамені, тягнуть із підноса білети. Чий номер витягли — того мобілка чи DVD-плеєр.

Плеєр забирає модельєр Едуард Насиров, 29 років.

— Минулого року теж виграв DVD-плеєр, — сміється. — Цей мамі подарую.

Студентці Соломонового університету 20-річній Ані Лі дістався домашній кінотеатр.

Я не сплю вже 50 годин

— Я не сплю вже 50 годин, — розповіла "ГПУ" Аня, присівши на коробку з призом. На її N47 намальовані чортики. — За мене вболівали подружки Таня і Настя. Принесли сік і бутерброди, але я не хотіла їсти. І кава мене не бере. Російські фільми дуже не люблю, — скаржиться. — А тут, як на зло, то "Мама, не горюй", то "Жмурки".

До зали зазирає дівчина в блакитній шапці-кішечці.

— Танька, я домашній кінотеатр виграла! — галасує Аня, і дівчата біжать обніматися.

Прибиральниця Наталія Ганець, 41 рік, іде зі шваброю. Оглядає купи пляшок та обгорток.

— Багато роботи? — запитую.

— Півчаса, може й більше — охоче відгукується. — Но я не сержусь. Вони ж, бідні, їсти хотіли. Буває, приходять батьки з дітьми, оставляють мусор, то я сварюся, шо нема в них воспитанія. А шо ж я буду обіжать цих потомлених дітей?

Із проекційної спускається 47-річний механік Володимир Бандура. Від його білої футболки пахне одеколоном.

— Працював із 6-ї ранку до 12-ї ночі, — поправляє на носі окуляри. — Дуже важко без перерви показувати фільм за фільмом.

Результат марафону записали в Книгу рекордів України. Біля виходу всім роздали дипломи.

— Додому? — питаю білявку, яка знімає футболку з N50.

— На роботу, — пояснює 26-річна Юля Любиш. — О десятій маю бути в головному офісі "МакДональдза".

Наступний кіномарафон триватиме 48–56 годин.

Зараз ви читаєте новину «Дивилися кіно 36 годин». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі