У п"ятницю 50-річна естонська співачка Анне Вескі виступала в Києві. Вона брала участь у концерті "Кращі хіти ХХ століття".
У середині 1980-х артистка була однією з найпопулярніших у Радянському Союзі — після того, як виконала пісню "Позади крутой поворот". Розмовляємо з Вескі в гримерці палацу "Україна".
— Приехали сегодня, сегодня и уезжаем, у нас поезд в 21.15, — каже протяжно.
Співачка говорить російською з великими паузами. Запитання на естонську їй перекладає 59-річний Бенно — її чоловік і продюсер.
— Ми в талліннському готелі "Олімпія" познайомились, — розповідає про нього Анне. — Він працював там адміністратором. Ніякого стосунку до музики не мав, але, щоб зберегти родину, став моїм директором. Тепер їздимо завжди разом. І в нього не виникає запитань "А з ким була?", "Що робила?".
Кажуть, що після розвалу Союзу вам не давали виступати в Москві?
— Про політику не говоритиму...
За мить продовжує:
— Просто тоді життя мінялося, грошей у людей менше стало, ввели візовий режим. Я стала їздити більше до Америки та Європи — для колишніх радянських співати.
Повірила, що в Росії є місто Мухосранськ
Пам"ятаю, приїхали до столиці В"єтнаму. Перед концертом вирішили пройтися містом, подивитися, як люди живуть. Виходимо з концертного залу, а напроти, на площі, висить величезна реклама: на фотографії Алла Пугачова в балахоні, а під нею вказана дата сьогоднішнього концерту. Ми спочатку не зрозуміли — хіба сьогодні виступає Пугачова, а не Вескі? Підійшли ближче, придивилися. Виявилося, що жінка в балахоні висить на цьому щиті постійно, тільки їй щораз міняють голову — залежно від гастролерів.
В"єтнам — найбільш екзотичне місце, де ви побували?
— Ні. Я завжди намагаюся перекладати якийсь куплет пісні на місцеву мову. Так ось на Мадагаскарі такі слова довгі, що я просто не встигала їх із папірця читати. Пригадала собі анекдот про фіна, у якого всі черепахи повтікали.
Також коли в нове місто приїжджаєш, перед концертом обов"язково вітаєш:
"Да здравствует Самара!" або "Да здравствует Пенза!". Але одного разу забула, де ми, — сміється. — Повертаюсь до музикантів спитати. Піаніст підказує: "Мухосранск!" Я так і оголосила... Пару хвилин стояла могильна тиша. Я вже почала співати, а публіка не реагує. Коли зрозуміла, в чому річ, вибачилася. Сказала, що з російською кепсько в мене.
В Естонії ви, напевно, найвідоміша людина...
— Так, минулого року президент нагородив мене орденом... Як це буде російською? А, білої зірки...
— Хреста, — виправляє її чоловік.
— У мене є навіть прихильник, який став відомим через любов до мене. Його звуть Хілер Кофі. Він дописав листи, і мені страшенно сподобалася назва його села. Російською це звучить "Могила Водки". Я вирішила відповісти: якщо лист повернеться — значить, це жарт. Однак виявилося, що таке село справді існує. Хілера Кофі стали запрошувати на різні ток-шоу. І про що б там не йшлося, він обов"язково вставить, що Анне Вескі — найкраща.
Пам"ятаєте свій перший заробіток?
— За "Вальс Мендельсона", який зіграла в Рагсі, отримала гонорар — 1 карбованець 52 копійки. Мені тоді було 15 років.
Правда, що ви живете в музеї?
— Не зовсім. Просто наш будинок парканом упирається в музей просто неба "Рокк-аль-Маре" ("Скеля над морем"). Там зібрані старі хутори з усієї Естонії. А з іншого боку в нас море.
Господарство якесь маєте?
— Був город. Росли смородина й порічки, з яких ми робили варення. Але зараз маємо тільки сад, а варення в супермаркеті купуємо.
Поруч із нашим будинком — ліс. Я туди ходжу із собаками гуляти. Дорога з обох боків парканом відгороджена. Одного разу йду, а назустріч по цьому коридору величезний лось несеться. Розумію, що втекти не встигну. Тоді я втиснулася між деревом і парканом. Від страху, мабуть, кілограмів на два схудла. Лось буквально за сантиметр від мене пролетів.
У Анне є донька, 28-річна Керлі. Вона працює консулом в естонському посольстві у Москві.
3 
35413
Коментарі