Андрій Саєнко намалював Кучму за ґратами

 

На столі карикатуриста Андрія Саєнка, 46 років, комп"ютер із широким монітором і десятки альбомних аркушів. Підвіконня завалене карикатурами.

— Ви не проти, якщо я продовжуватиму малювати? — витирає він комп"ютерною мишкою антену на екрані. — Роботи багато.

Два роки Саєнко працює редактором журналу "Крокодил Плюс".

— Совкові карикатуристи не піднімалися вище начальників ЖЕКів чи п"яних сантехніків. Сучасна тематика ширша, — пояснює він.

Уточнює, що малює зі школи.

— Першу карикатуру зробив у п"ятому класі на вчительку математики, — потирає бороду. — Вона мені двійку поставила. Це була моя помста. Усім сподобалося. І я почав малювати весь педколектив. Коли вчителі закінчилися, перейшов на однокласників. Мене намагалися побити, але я не відступився.

Вступаючи до художнього інституту, Андрій Саєнко про кар"єру карикатуриста не думав:

— На карикатуристів не вчаться. Хіба в Кореї, де відкрився інститут коміксів і мультиплікації. З жахом згадую, що малював у студентські роки: викладачі, міліція, члени політбюро. Можна було відправляти до Сибіру чи й далі. Дякувати Богу, стукачів не було. Лише натурщик, але йому я роботи не показував. Усі знали, що він "шептун". Ми часто при ньому говорили, як чудово жити під керівництвом партії та влади. Він жовтів, синів, але не відповідав. Боявся "спалитися".

Уперше малюнки принесли прибуток в армії.

Мене намагалися побити

— Зі мною служив хлопець, писав вірші й відправляв у газети. В армії на місяць платили 3 рублі 80 копійок. Стільки ж отримував поет за два коротенькі вірші. Я вирішив і собі підзаробити. Намалював дві карикатури. З редакції отримав рублів п"ять, можна було купити пляшку горілки.

Запитую, де бере сюжети.

— Достатньо в метро проїхатись. Якось на Либідській побачив жінку з величезним "срюндельом". Вона до турнікета підходила. Дивлюся і думаю: пройде чи застряне. А вона трохи посовалась і, як пробка: шпок — і вилетіла. Але за політичні карикатури більше платять. Кілька років тому малюнок коштував 150 доларів. Складався із 14 шаржів на різних людей, половину з яких я не знав. Пішов до бібліотеки, взяв підшивку газет, знайшов політиків і нашвидкуруч змальовував.

Перед президентськими виборами, коли Кучма йшов на другий термін, у Леоніда Даниловича лозунг був: "Кучму на новий термін". Я намалював його в одязі в"язня, сидить на нарах і руками тримається за ґрати. Її роздрукували на листівках і розіслали Україною. Подейкують, роздратований Кучма махав листівкою і погрожував розібратися з автором.

×