четвер, 31 грудня 2009 18:13

Нашої зневіри чекають у Кремлі

Автор: фото: Сергій РАДЧЕНКО
  Віктор Ющенко з сином Тарасом і губернатором Черкащини Олександром Черевком  перерізають символічну стрічку на відкритті дороги Тальне—Криві Коліна
Віктор Ющенко з сином Тарасом і губернатором Черкащини Олександром Черевком перерізають символічну стрічку на відкритті дороги Тальне—Криві Коліна

Доля пророків невдячна. Зрозуміти трагедію Гомерової Кассандри, можна лише побувавши в її іпостасі. Серце розривається від того, що ти бачиш страшне майбутнє, а навколишні його не бачать. Зазвичай справжніх пророків люди не слухають. Вони воліють слухати те, що їм хочеться почути сьогодні. І гірко розчаровуються згодом.

Довго роздумував над феноменом Тимошенко. Вона говорить те, що від неї хочуть почути сьогодні. Хай навіть і неправду. Завтра всі забудуть її обіцянки, бо вона пообіцяє щось нове, цікавіше. І чим малоймовірнішою буде чергова обіцянка, тим охочішее в неї повірять. Це схоже на сеанс масового гіпнозу. Тимошенко відверто здає Путіну українські інтереси, фактично звільняє з посади міністра закордонних справ, а патріоти свято вірять у те, що вона ненавидить Росію. Прем"єрка набралася 200 мільярдів зовнішнього боргу, а ідеалісти вірять, що вона створить економічне диво. Прихильники твердої руки впевнені, що при ній бандити сидітимуть у тюрмах, а олігархам дадуть по зубах. Вони кажуть, що тільки в Юлі немає олігархів, а Жеваго, Губський і їм подібні набагато кращі, ніж ті, що в Януковича. Для повноти картини варто було б згадати про майже суцільно підконтрольні їй різних рівнів суди. Тут навіть Біблія із її закликом оцінювати пророків по плодах їхніх не допоможе.

Колись в Івана Тургенєва знайшов цікаву фразу: "Ти своє сказав, та невчасно, а він — не своє, зате вчасно." Виходить, сказати правду можна невчасно, так само, як і вчасно сказати брехню. Такою є людська психологія.

Ющенко говорить правду. Правду про те, що ніякої різниці між Януковичем і Тимошенко немає. Що і їй, і головному регіоналу глибоко плювати на українську історію й українську мову. Про те, що цій парочці, по суті, заважатиме демократія. Що обом не болить Україна. Що вони хочуть просто-напросто поділити країну на двох. І правити довічно.

Ющенко говорить правду

Він каже, що економіку врятують патріоти, а не економісти. А його не чують. Говорить про справжню загрозу авторитаризму, а опоненти стверджують, що він заздрить Юлі.  Мабуть-таки, хочуть випробувати на собі те, від чого він застерігає. Щоб згодом ще більше розчаруватися. Натомість Тимошенко говорить несусвітню брехню й у неї вірять. Вірять навіть на краю прірви.

А потім прийде відчай. Із досвіду знаю, що в такій ситуації заспокоїти може лише чисте сумління. "Ти все сказав, зробив, що міг. Більше нічого зробити не можеш", — каже внутрішній голос. Інколи починаєш себе тішити тим, що завтра люди прозріють і тебе згадають.

Тішитися не варто. Пригадується легенда про Данко. Він один знав, що страшний ліс невдовзі закінчиться, і що ті, хто зараз кричить: "Убийте його" за кілька днів насолоджуватимуться волею і забудуть про свої нещастя. Йому дана була впевненість у своїй правоті, хоч ніхто не вірив у нього. Він переміг, а про нього миттю забули.

"І лише один обережний чоловік наступив на палаюче серце й від цього воно розсипалося на тисячі маленьких іскор".

Ми можемо втратити велику Україну. Тисячі наших маленьких воль ніяк не хочуть об"єднатися в одне велике серце.

Невже ми йшли до своєї України страшними століттями через неймовірні жертви лише для того, щоб віддати її Януковичу або Тимошенко? Щоб через п"ять років забути свої Крути і свій Конотоп? Щоб професор Табачник розповідав нам, що ми нездари, нездатні створити й захистити власну державу? Що української історії "не было, нет и быть не может". А Юля із Путіним і надалі хіхікатимуть над нами? Що розвели дурних хохлів?

Нам треба голосувати за Ющенка. Нам треба пройти шлях волі до кінця. Коли найближче до світанку, ніч видається найтемнішою. Але повертати назад не варто, бо тоді доведеться йти спочатку.

Нашої зневіри терпляче й довго чекають у Кремлі. Чекають із надією відтворити  колишню імперію зла. Хай не дочекаються!

Політичне тестування

Українці — за Ющенка

Малороси — за Януковича

Неідентифіковані — за Тимошенко

Комуністи — за сталінізм

Невпевнені — за Яценюка

Фантазери — за Тігіпка

Учорашні — за Литвина

Оригінали — за Тягнибока

Натурали — за Богословську

Мстиві — за Гриценка

Останні — за Мороза

Ніякі — проти всіх

А ти — хто?.

Зараз ви читаєте новину «Нашої зневіри чекають у Кремлі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

6

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі