Уманець 35-річний Андрій Павленко має 2 м зросту та важить понад 100 кг. Носить 62-й розмір одягу. Ідемо з ним у неділю на базар і по магазинах шукати нові джинси.
— Працюю в державній установі, маю одягатися солідно. Та й вік уже не хлоп'ячий — будь-що не одягнеш, — каже Андрій.
Починаємо з місцевого Колгоспного ринку. У першому кіоску чоловічого одягу питаємо 62-й розмір.
— Боже, мужчина, ви в мене сьогодні перший, а предложити нема чого. Ми такого не возим. Товар не ходовий. Як привеземо, то можуть із рік лежати, доки такий легінь як ви не прийде. А давайте я вам запонки предложу? Візьміть, за півціни оддам, — каже продавщиця у куфайці, хекаючи на руки.
Ідемо далі. У більшості наметів із чоловічим одягом потрібного розміру немає.
— Великих речей майже не привозимо. Бо спросу на них немає. Зараз зима — одєжду беруть неохотно. А як беруть, то в основному дітям, чаще всього студентам, — розказує Олена, 46 років, власниця двох боксів чоловічого одягу в павільйонах.
Прямуємо до виходу біля церкви.
— Тут один мій хороший знайомий із чоловічим одягом стоїть, — говорить Андрій Павленко. — За товаром їздить раз на місяць. Можна в принципі замовити. Але привезе одну пару тільки наступного місяця. Незручно. Підійде, а от колір чи модель може не сподобатися. Пару раз так доводилося купувати, бо іншого виходу не було. На ринку на мене шнурки і галстук підходять.
— Миколайович, на тебе рубашка є шикарна, — продавець Ростислав із картатої торби виймає запаковану червону сорочку.
— То штани треба, а не сорочку, — відповідає.
— Бери, кажу. Бо на весну, як треба буде, то вже не буде.
Андрій Павленко в сусідньому павільйоні приміряє на себе бавовняну сорочку. Верхній ґудзик не застібає, бо тисне. Платить 160 грн. Такі ж менших розмірів коштують 100 грн. Запаковує річ і виходить:
— Не люблю роздивлятися. Підійшов, спитав чи є мій розмір. Як нема — побіг дальше. А ляси точити, мовляв, а ми привеземо, а післязавтра може буде, — не люблю.
Сідаємо з Андрієм Павленком у його автомобіль. Переднє сидіння відсунуте впритул до заднього — аби водій помістився за кермом. Їдемо в центр, у торговельний центр "Панорама".
— Для жінок у місті вже відкрили пару магазинів великого одягу. Попит на такі товари є. Бо повних і великих жінок вистачає. Хоч раз на рік, а хочеться собі обновку купити. А чоловікам, як ото не треба.
У фірмовому магазині спортивного одягу на Андрія Павленка знаходять два спортивних костюми. Джинсів немає.
— У нас відомий бренд. Лінійка моделей передбачена і для здорових людей, і для малих. Можемо взяти кілька варіантів і того, й того. Але в основному беремо речі середнього розміру. На них є попит, — каже білява продавщиця з пірсингом у носі.
У сусідньому бутику джинсових речей штани пропонують замовити.
— Правда, не знаю, когда привезут. Придется ждать. И цена будет вдвое больше от стандартной, — каже продавець. Джинси в магазині коштують 600 грн.
Велика статура Андрію Павленку не заважає:
— Десь буває, що незручно. А десь навпаки перевага. От сьогодні одяг не можу знайти. А завтра буду йти ввечері містом. На інших якісь гопники накинуться, а на мене побояться.
2 
1
Коментарі