Раптовий візит очільника НАТО до Києва в останні дні квітня сам по собі став сенсацією, яку Єнс Столтенберг подовжив заявами після завершення поїздки. Чому високий гість раптом заговорив про образу, - розбиралася Gazeta.ua.
Смаколик до Великодня
29 квітня ввечері стало відомо, що до Києва прибув із неоголошеним візитом генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Покинув українську столицю пізно ввечері 30 квітня. Звісно, коли політик такого рівня раптово прибуває, то привозить щось термінове і важливе. Що саме?
Головний "смаколик" - Фонд підтримки України на базі НАТО обсягом 100 мільярдів євро на 5 років. Це не нова ідея. Столтенберг озвучував її раніше, тоді йшлося про 100 мільярдів доларів США. Це важлива деталь: Альянс наголошує на європейській центричності такого Фонду.
Остаточно контури Фонду стали зрозумілими 1 травня, коли генсек НАТО поспілкувався з іноземними журналістами після завершення свого візиту. Коментуючи перехід ЗСУ у 2023 році від наступальних дій (контрнаступу) до оборони, який був зумовлений недостатніми збройними ресурсами, Єнс Столтенберг заявив: "Той факт, що ми не виконали обіцяне, підірвав довіру України (до союзників)... Нам потрібна більш надійна інституційна основа нашої підтримки для передбачуваності, більшої підзвітності та розподіл навантажень".
Справа не у грошах
Схоже, у Києві гостинець смакує не надто. Під час спільної прес-конференції президент Володимир Зеленський привітав ідею про Фонд, але наголосив: "Для нас дуже важливі деталі, щоб це було не за рахунок двосторонніх обсягів, які визначені нашими угодами щодо гарантій безпеки".
Та найкращою безпековою гарантією офіційний Київ вважає членство України у НАТО. Можна було очікувати більшої конкретики з цього питання від Єнса Столтенберга. І конкретика пролунала.
На спільній з президентом Володимиром Зеленським прес-конференції генсек НАТО сказав: "Я не очікую, що такої згоди (всіх членів Альянсу) ми досягнемо на саміті у липні, але сподіваюся, ми зможемо продемонструвати, що наближаємо Україну до членства і що такий день настане якомога швидше".
За лаштунками йшлося про чіткіші орієнтири. У ході зустрічі з офіцерами, які проходять навчання за стандартами НАТО, Володимир Зеленський заявив: Україна стане членом Альянсу після своєї перемоги.
Вступ і перемога чи перемога і вступ
Перспективи добрі. За озвученим Столтенбергом алгоритмом, Україна спочатку має на 100% відповідати стандартам Альянсу, у цьому й полягатиме основна робота. Щоб, коли настане час запрошення, можна було без зволікань прийняти нового члена. На цьому він особливо акцентував увагу під час свого виступу у Верховній Раді.
Ці два бачення атлантичної інтеграції України ілюструють розбіжності між НАТО та офіційним Києвом, які буквально кидаються у вічі. Альянс, судячи зі слів Зеленського, спочатку хоче результат на полі бою як своєрідний іспит. Україна ж воліє вступу до Альянсу. Цей крок забезпечив би перемогу та завершення війни. Принаймні, президент під час зустрічі з офіцерами зазначив: Росія тому й напала на Україну, що вона не член НАТО.
Виходячи з цього, образа, про яку прохопився Єнс Столтенберг, набагато ширша і стосується не лише збройної підтримки, а передовсім членства. І це питання викликає дискусії всередині самого Альянсу, особливо на тлі швидкого прийняття Фінляндії та Швеції.
Практичність на часі
Симптоматично, що під час виступу Столтенберга у парламенті України у залі було, за деякими повідомленнями, замало депутатів. Хоча ті, що були, влаштували фотосесію з гостем. А 1 травня міністр оборони Литви зробив цікаву заяву: країни Балтії (Латвія, Литва, Естонія) на Вашингтонському саміті НАТО у липні 2024 року виступатимуть за запрошення України до Альянсу. Поки що, нових подібних заяв не пролунало.
У свою чергу, Столтенберг пояснив: процедурно запрошення надається тоді, коли країна готова до вступу, а не як при інтеграції до ЄС, коли країна запрошується і цим розпочинається процес реформ.
Наразі Україні треба втішатися словами генсека НАТО, "ще не пізно, щоб вона перемогла" та "якщо члени Альянсу матимуть вибір між досягненням цілей Альянсу та підтримкою України (у плані відрахувань ВВП), то вони виберуть підтримку України".
16 травня планується засідання Військового комітету НАТО за участі представників Генштабу України. Там буде остаточно визначено, що отримає наша країна від Альянсу. Треба поспішати, бо "оперативність означає стабілізацію фронту. Російська армія готується до подальших наступальних дій", - зазначив Зеленський.
Тінь песимізму
Підсумки візиту Столтенберга викликали неоднозначну реакцію на Заході. Римейку українського контрнаступу 2023 року очікувати не варто, пише у The Hill професор історії в університеті ДеПола Том Мокайтіс: "Втрати такого масштабу, як минулого року, можуть виявитися фатальними… Потрібен час, щоб відновити пошкоджену інфраструктуру…Умови на полі бою можуть не підходити для маневрової війни, до якої американські війська готуються і якої хочуть навчити українську армію".
Дуалізм в Альянсі
НАТО нині демонструє дуалізм: говорячи "ми не парасоля" нам, Альянс відчуває себе "під парасолею", звернув увагу директор Інституту конфліктології та вивчення Росії Олександр Шульга. "Вони (країни-члени НАТО) живуть у форматі "кінця історії", коли глобальне протистояння закінчилося, немає ворогів, лібералізм переміг, всі рахуються на цьому шляху демократизції, глобалізації та загального прогресу. А насправді, як показала ця війна, через цю оману, ми повернулися до початку історії, коли у кого найбільший дрючок - той і молодець…Вони самі визнають, що їхні армії, не лише суспільства, демілітаризовані".
Можливо, у відповідь на подолання цього дуалізму НАТО вступає і період трансформацій, в якому важливу роль відіграє саме Україна. Як розповів Gazeta.ua кандидат політичних наук Олексій Буряченко, Альянс переживає період зміни центру тяжіння: якщо раніше, за замовчуванням, у разі атаки на країну-члена НАТО приходили США на захист, тобто, можна було ставити знак рівняння між Альянсом та Сполученими Штатами, то нині ситуація інша.
Про євроцентричність
"Враховуючи, що війна Росії триває, а іншого континентального безпекового об'єднання не існує, думаю, що Європа консолідуються якраз на майданчику НАТО", - зазначив він.
За словами Буряченка, вірогідно, сторони обговорили збільшення поставок засобів ППО, у тому числі, для захисту місць базування F-16. А також - можливість польської ППО збивати російські ракети, якщо вони потраплять на її територію.
"Думаю, за наслідком цих перемовин рішення може стати ближчим. Можна згадати Йорданію, коли ракети, що летіли на Ізраїль, збивалися на території третіх країн", - звернув увагу експерт.
Останній візит
Була ще одна мета візиту Столтенберга - він скоро (у жовтні) полишить свою посаду. Тому прагне, так би мовити, здати справи у повному порядку. Звісно, зміна генсека НАТО може викликати певну стурбованість Києва. Але, вважає політичний експерт Петро Олещук, оскільки найвірогіднішим наступником видається прем'єр Нідерландів Марк Рютте, Україні немає сенсу турбуватися. "Після того, як Туреччина підтримує Рютте, ми можемо говорити з високою вірогідністю, що він буде наступним генсеком НАТО. Рютте завжди був великим другом України, підтримував формування авіаційної коаліції", - пояснив Олещук.
4 
8759
Коментарі