Український футбол має очолити Андрій Шевченко

Він вже третій десяток років є обличчям нашого футболу незалежно від того, займає якусь посаду чи не займає жодної

У листопаді 2010-го національна футбольна команда України прибула до Швейцарії на дружню гру проти національної команди цієї країни. В залі прильотів аеропорту Базеля, куди прибув літак з українською командою, на неї чекали півсотні місцевих журналістів із камерами, фотоапаратами та мікрофонами. Щойно побачивши людей у синьо-жовтих спортивних костюмах, вони кинулись їм на зустріч, розштовхуючи один одного і вимовляючи лише одне слово: "Чевченко!"

Швейцарські журналісти не знали, що Андрій Шевченко на цю гру з якихось причин не приїхав. А щойно дізналися – розвернулися і пішли, залишивши Степаненка, Коноплянку, Тимощука, Мілевського, Ярмоленка та інших українських футбольних зірок наодинці зі своїми валізами.

В українському футболі є лише одна зірка, яку знає увесь світ

Цей епізод яскраво показав, що в українському футболі є лише одна зірка, яку знає увесь світ. Прізвища усіх інших українських футболістів та тренерів відомі світу приблизно так само, як українцям – імена футболістів та тренерів із Швейцарії, яка так і не має досі футболіста рівня Андрія Шевченка.

Згадати про це мене змусила новина, що проскочила нещодавно у спортивних новинах. Новина полягала в тому, що Андрій Шевченко може очолити Українську асоціацію футболу. Справді, чому ні? Точніше не так – чому він досі її не очолює? Бо ж це так просто й природньо!

Після завершення кар'єри футболіста Шевченко наполегливо шукав собі місце, яке відповідало би його статусу та амбіціям. Стати політиком не вийшло. Тренером – також

Згадаймо, що після завершення кар'єри футболіста Шевченко наполегливо шукав собі місце, яке відповідало би його статусу та амбіціям. Стати політиком не вийшло. Тренером – також. У цьому немає нічого поганого – далеко не всі футболісти, яких знає увесь світ, стають успішними політиками чи тренерами. Це скоріше виключення, а не правило. Шевченко таким виключенням не став. Але з ним залишились його всесвітня футбольна слава та привабливий імідж. Коли простіше – Андрій вже третій десяток років є обличчям українського футболу незалежно від того, займає він якусь посаду чи не займає жодної. І не просто обличчям, а обличчям приємним, обличчям, яке викликає у всіх виключно позитивні емоції.

Ніхто не зможе об'єднати наш футбол так, як його вже багато років об'єднує Андрій Шевченко!

То чому йому не очолити український футбол офіційно? Хто від цього програє? Гадаю, що ніхто. Це принесе українському футболу, а отже й Україні, лише користь. Різні люди у різний час очолювали український футбол. До них можна по-різному ставитись. Але очевидно одне – жоден із них окремо і всі вони разом навіть близько не мали такого світового авторитету, який вже має Андрій Шевченко. То чому цей авторитет має пропадати? Чому Шевченко не може представляти український футбол не просто як великий у минулому гравець, а як його офіційний керівник? Гадаю, що тут співпадають інтереси абсолютно всіх, хто має стосунок до нашого футболу. Ніхто не зможе об'єднати наш футбол так, як його вже багато років об'єднує Андрій Шевченко!

Залишилось небагато – проголосувати за його кандидатуру. Хотів би подивитись на того, хто буде проти. Звісно, коли сам Андрій не проти. А чому йому бути проти посісти місце, яке ніби для нього створене?

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі