Націоналізація проблемних банків. Проблеми та перспективи

Втрата певної незалежності у зносинах з міжнародними партнерами є розплатою за небажання влади проводити реформи та модернізовувати країну. Тому більшість законопреоктів проголосованих сьогодні в Парламенті були нав'язані нам міжнародними інституціями, які спонсорують Уряд.
Так на вимогу Міжнародного валютного фонду Кабінет Міністрів України зареєстрував проект Закону України реєстр. № 1564 "Про проект Закону про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків". У преамбулі законопроекту пропонується врегулювати питання, пов'язані з посиленням фінансової спроможності банківської системи України та підвищенням рівня довіри до неї. Відповідні зміни також пропонуються до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про Національний банк України", "Про виконавче провадження".
У той же час більш правильно говорити про механізм націоналізації банків, які не в змозі провести до капіталізацію до рівня визначеного Національним банком України.
Питання докапіталізації банків стояло на порядку денному перед Кабміном починаючи із серпня місяця, і його необхідність є беззаперечною, з одного боку цей запропонований механізм дозволить державі контролювати ті банки, які вимушені користуватися її грошима, а з іншого МВФ пообіцяв нам надати транш на 1 млрд. євро. Враз його прийняття.
Але в законопроекті, як у всьому до чого торкається рука младокамікадзе є велика кількість корупційних ризиків, а саме:
Відповідно до ч.1 ст.1 законопроекту "діагностичне обстеження проводиться банком за власний рахунок однієї з аудиторських фірм, визначених Національним банком України, на вимогу Національного банку України за визначеною Національним банком України методикою". У той же час не зазначаються підстави та кваліфікаційні вимоги, спираючись на які НБУ буде рекомендувати ту чи іншу аудиторську компанію. Також не зазначається періодичність проведення таких "обстежень". Не зрозумілим є порядок оскарження результатів аудиторського діагностичного обстеження.

Відповідно до ч.1 ст.1 законопроекту "капіталізація та/або реструктуризація, реорганізація банку мають бути проведені у строк визначений Національним банком України". Невизначеність строків може провокувати зловживання з боку НБУ та встановлення строків, для докапіталізції, які фактично не можливо виконати, що буде мати наслідком фактичну націоналізацію банку.

Показники достатності капіталу планується розраховувати за базовим та песимістичним макроекономічними сценаріями відповідно на період 2014-2016 років. Але не зрозуміло, яким чином ці сценарії стануть відомими банкам, а також хто їх розробляє та затверджує.

Ч.1. ст.2 зазначає, що "капіталізація, реорганізація банку здійснюється за спрощеною процедурою, яка передбачає не застосовування положення законодавства щодо:
а) необхідності повідомлення всіх кредиторів банку про рішення загальних зборів учасників щодо зменшення статутного капіталу банку/припинення банку в результаті реорганізації;
б) права кредиторів вимагати забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або дострокового виконання зобов'язань та відшкодування збитків у зв'язку із зменшенням статутного капіталу банку/припинення банку в результаті реорганізації;
в) недопущення зменшення статутного капіталу банку за наявності заперечень кредиторів, учасників банку;
ґ) необхідності ліквідації банку, якщо розмір його статутного капіталу стає меншим за мінімальний розмір статутного капіталу банку, визначений законом;
д) необхідності відшкодування збитків акціонерам-учасникам банку, пов'язаних із зменшенням статутного капіталу банку;
е) обмеження щодо мінімальної номінальної вартості акції;
є) обов'язкового викупу акцій на вимогу учасників банку;
ж) кворуму загальних зборів учасників. Рішення загальних зборів учасників, необхідні для проведення капіталізації, у тому числі про збільшення або зменшення статутного капіталу банку, реорганізації банку згідно з цим Законом, затвердження результатів розміщення акцій приймаються простою більшістю голосів.
Фактично законопроект позбавляє кредиторів банку будь-якої можливості впливати на долю банку, який за висновком аудиторського обстеження, яке фактично не можливо оскаржити, визнаний таким, що потребує докапіталізації. Це суттєве обмеження прав кредиторів.
Ч.3 ст.2 Закону пропонується зняти обмеження на доступ на отримання інформації, що містить банківську таємницю для працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) та Міністерства фінансів України при здійсненні ними функцій і повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та цим Законом.
Дана вимога нівелює саме поняття "таємниці" та призведе до остаточної втрати довіри до банківського сектору. Також слід зазначити, що до банківської таємниці окрім іншого належать відомості :
про фінансово-економічний стан клієнтів;
системи охорони банку та клієнтів;
інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
коди, що використовуються банками для захисту інформації.
При чому в пояснювальній записці не пояснюється, яке відношення мета ознайомлення співробітника Фонду гарантування вкладів до комерційної таємниці клієнтів банку. Прийняття даної статті у чинні редакції спровокує зловживання з боку співробітників ФГВ та Мінфіну.
Згідно ст.4 співробітники Мінфін, які займаються управлінням корпоративних прав банків не несуть жодної відповідальності "за дії та бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно, відповідно до законодавства і в межах своїх службових обов'язків". У той же час немає жодного нормативного визначення "добросовісності", що фактично призведе до безвідповідального ставлення призначених на такі посади осіб.
Відповідно до законопроекту фінансова відповідальність такого працівника є застрахованою, але:
- не зрозуміло, яким чином і що буде покривати договір страхування,
- кому буде компенсована шкода державі чи акціонерам.
- не уточнюється, про яку саме шкоду йдеться, і кому вона має бути завдана.
- не є зрозумілим визначення "професійна помилка" в наслідок якої по логіці має наступити страховий випадок. Відповідно, якщо посадова особа завдасть шкоду своїми протиправними діями, то страховий випадок не наступає?
Відповідно до ст. 7 проекту Закону "Оскарження або судовий розгляд, пов'язані із капіталізацією, реструктуризацією, деномінацією акцій не зупиняють заходів та інших рішень, що приймаються відповідно до цього Закону". Відповідно банки та х акціонери позбавлені фактичної можливості захистити свої інтереси в суді, що суперечить чинній Конституції України та ст. 13 Європейської конвенції з прав людини, а саме "право на ефективний правовий захист"
Внесенням змін до статті 55 Закону України "Про Національний банк України запроваджується обмеження на діяльність банків, визначену статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема, видачу вкладів (депозитів), проведення переказів, розрахунків та валютних операцій". Що є порушенням ст.ст. 1060. 1074 ЦК України в частині обмеження фізичних осіб доступу до власних коштів на рахунках в банках.
Всі ми маємо розуміти,що складний час вимагає від нас складних рішень. Але прийняття проекту Закону "Про проект Закону про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків" у запропонованій редакції створює величезне поле маніпулювання для НБУ та Кабміну професійність та "незаангажованість" керівництва, яких викликає великі сумніви. Є надія, що до другого читання цей законопроект буде суттєво доопрацьований інакше нас всіх може чекати дуже неприємні наслідки, із яких дефолт не є самим страшним.