Вибори під час війни

Пристрасть української влади до перевиборів давно відома. Ще Ющенко свого часу розпочав процес ґвалтування виборчого законодавства, при цьому проводив він цю процедуру доволі збочено із застосуванням Указів Президента і принципу доцільності, та ставлячи у неприродні пози суддів Конституційного суду України. Метою всіх цих ігор була влада, хоч і не безумовна, але все ж таки влада.

Вірним наступним ідеалу "українського революціонера" стає і Порошенко. Жага до абсолютної влади, яка б дозволила йому більше не бігати "із сльозами і соплями по кабінетах", відтісняє на другий план і здоровий глузд і таке поняття як Закон.

Не так давно колишні опозиціонери заявляли про "злочинність" змінювати виборчий закон та проводити вибори під зміну політичної кон'юктури. Втім зараз це не сильно засмучує нових "володарів життя", які прийшли до влади на смертях патріотів і намагаються робити усе, щоб цю владу не втратити.

З іншого боку перевибори не можуть не відбутися, адже у суспільстві створений сталий міф про "перезавантаження влади через перевибори" хоча якщо придивитись до системи проведення таких перевиборів, а скоріш за все вона буде або змішаною, або пропорційною із 2-3% порогом прохідності до Парламенту. В обох випадках персональний склад депутатів зміниться на 25-30 відсотків, якісно ж не зміниться нічого.

Чи можна проводити перевибори під час війни?
Питання дискусійне, тим більш саме суспільство не може зрозуміти чи в нас війна на Сході чи що? Хоча, ні суспільство вважає, що таки війна, у цьому їх переконують цинкові цинкові гроби та стрімко падаючий рівень життя. Але наш Президент і фракція УДАР все ж вважають, що це антитерористична операція. Хоча якщо чесно особисто я не знаю аналогів у світі, коли антитерористична операція проводиться більше півроку, а кількість загиблих за неофіційними даними вже перевищила тисячу осіб.

З іншого боку Ізраїль є гарним прикладом того, що боротьба з терористами не причина для скасування виборів, але в нас з Ізраїлем є одна суттєва різниця. І різниця ця полягає у не адаптованості нашого виборчого законодавства до антитеростичних реалій. Наші законотворчі не можуть збагнути однієї простої речі. Не можна проводити вибори у країні, яка фактично знаходиться у стадії війни за законами, які по своєму змісту ніякого іншого стану окрім мирного не визнають.

Як наприклад бути у ситуації, якщо напередодні виборів місто захоплене, або навпаки, якщо місто звільнили, то як провести вибори адже виборчі комісії не сформовані? Чи є в нас можливість оперативно блокувати доступ до Державного реєстру виборців або навпаки оперативно надати доступ? Де мають голосувати вимушено переселені особи? На підставі чого? Це тільки ті питання, які лежать на поверхні.

У медіа просторі постійно мусолиться дві тези. Теза перша: "Донбас, сам винний, що позбавлений можливості голосувати, мовляв не треба було братися за зброю". Теза друга: "Ну ми ж обрали Президента під час АТО". Не беручись, за їх глибокий аналіз, хотів би звернути увагу, на певну різницю виборів Президента України та можливих парламентських виборів. І різниця ця полягає у тому, що коли призначали президентські вибори на Сході ще не було війни, а призначаючи перевибори зараз Президент фактично позбавляє можливості проголосувати цього неспокійного регіону.

Якщо в нас законодавство та зовнішні фактори не сприяють якісному проведенню виборів, то навіщо ж їх проводити саме зараз? На мою думку все більш ніж банально. Оголошення Президентом перевиборів, які мають відбутися 26 жовтня, фактично унеможливить волевиявлення базового електорату основних противників євроінтеграторів, а саме: Партії Регіонів та КПУ. Якщо додати до цього, що в проросійському електоральному полі будуть битися поряд із ними ще й Партія Розвитку та Партія Тігіпка, то стає зрозумілим, що в наступному скликанні представникам євразійських поглядів відводиться роль статистів, у той час як в УДАРа і можливо БЮТу не виникне жодних проблем із збереженням своїх місць, а за особливо вдалої компанії ще й прирощення. Під майбутню перемогу Яценюк вже починає створювати новий політичний проект "Народний фронт", який скоріш за все буде насичений героями АТО і культурними діячами.

Туманною виглядають перспективи "Свободи", адже свого виборця їм треба буде виборювати у "Правого Сектора", який хоч і зазнає щоденної інформаційної травлі, але на фоні "віртуальних революціонерів" на кшталт Тягнибока і Фаріон виглядають для західноукраїнського виборця все ж привабливіше.

Залишається одне гарне питання: "А чи будуть ці вибори легітимними", - адже фактично півтора мільйони виборців зі Сходу України будуть позбавлені можливості проголосувати. І навряд чи ці люди та їх сім'ї визнають наступну Раду такою що представляє їх інтереси, що в майбутньому спровокує нову напруженість у регіоні та рецидив сепаратизму. Адже за логікою антитерористичної операції, більшість населення є заручниками маленької кількості "терористів" і позбавлення права голосу через те, що центральна влада не може дати раду цій купці перекладає всю відповідальність за зрив виборів на Сході саме на Київ. Інша річ, якщо б у нас була "війна", але ні, то ні…

Як би там не було, ці перевибори пройдуть за будь-яких обставин, але їх легітимність та законність будуть викликати сумніви у пересічного українця, а розвіяння міфу "перезавантаження влади" будуть провокувати все нові і нові осередки напруженості у суспільстві. Сподіваюсь Порошенко та його штаб це розуміють та готові відповісти на ці виклики. У противному випадку Україну чекає новий Майдан.

Слава Україні!