мій янголе

Фрегатам вітер напинав вітрила,

А я на пристані із моря ждав чудес,

Ти йшла и несла понівечині кила,

Мов янгол світлий, вигнаний з небес.

Ти була янголом і бісом одночасно,

Грайливі очі і палкі вуста,

Була така замріяно прекрасна,

Ти загадкова й водночас проста.

Моя любов, моя осіння мрія,

Спинилась - задивидлась в нікуди

, Тілом - невинна, пресвята діва Марія,

В очах палали вогники-чорти.

Я вмить забув про море і про чудо

, Я потонув у раз в твоїх очах

. Мій янголе, мій пресвятий Іудо,

В червоній сукні з шаллю на плечах.