Україна все ближче до вступу в ЄС

Стаття у виданні The Economist

Останнім часом для України все менше добрих новин. Її контрнаступ зупинився, бойові дії Ізраїлю в Газі позбавили уваги, необхідної, щоб гроші та зброя йшли потоком від союзників, і перспектива повернення Дональда Трампа в США виглядає дедалі реальнішою. Тож піднятий вгору великий палець від ЄС про те, що Україна йде по шляху до вступу в клуб, бажане доповнення для Києва, навіть якщо минуть роки, перш ніж країна фактично вступить.

8 листопада Єврокомісія оприлюднила свою щорічну оцінку того, як країни, які прагнуть стати членами ЄС, здійснюють необхідні реформи. Дев'ять країн активно змагаються за вступ - Україна, Грузія, Молдова та шість країн західних Балкан, які десятиліттями прагнули приєднатися до ЄС. Туреччина номінально все ще країна-кандидат, але її переговори про вступ призупинені. Україна відтак - найбільша серед активних претендентів.

Підсумком звіту стало те, що Україні та Молдові слід дати зелене світло для початку офіційних переговорів про вступ до кінця року. Це станеться як тільки лідери країн-членів ЄС схвалять рекомендації Єврокомісії. Це було б покращенням їхнього попереднього статусу лише "країн-кандидатів", наданого в червні 2022 року. Звіт не є однозначно позитивним - очікується, що Україна проведе подальші реформи щодо ставлення до нацменшин, "деолігархізації" та боротьби з корупцією як умова продовження прогресу в переговорах.

Європейські посадовці, які допомагали своїм колегам у Києві поставити галочки в потрібних пунктах, були вражені досягнутим прогресом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний б'є на сполох: як змінюється підтримка України

"Вони швидко просуваються вперед, і не лише за обставин країни, яка перебуває у стані війни", - каже один із представників Єврокомісії.

Проте минуть роки, доки синьо-жовтий прапор замайорить на брюссельських будівлях. Цільова дата, до 2030 року, яку запропоновав Шарль Мішель, президент Європейської ради, багатьом вважається занадто амбітною. Переговори щодо вступу Хорватії, яка у 2013 році стала останньою країною, яка приєдналася до ЄС, тривали шість років.

Частково проблема в тому, що вступ в ЄС потребує одностайного схвалення всіма існуючими державами-членами на кожному етапі процесу. Багато говорять про процес, який базується на заслугах кандидатів, тобто такий, що не пропонує коротких шляхів – цю фразу Єврокомісія теж використала, коли оприлюднила свій звіт. Ніхто не хоче дозволити новим членам приєднатися, і лише для того, щоб вони відмовилися від зобов'язань щодо верховенства права та демократичних норм, як це сталося в Угорщині останніми роками.

Тож шлях до вступу буде довгим. За оцінками одного дипломата, національні столиці матимуть 300-400 можливостей кожна, щоб накласти вето на будь-якого нового члена, оскільки протягом багатьох років оцінюється прогрес за різними показниками. Ніхто публічно не говорить сьогодні критично про Україну. Але деякі дипломати приватно висловлюють занепокоєння, що буде складно вступити країні, яка не повністю контролює свою територію, не кажучи про країну, яка перебуває у стані війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Московський мехінізм" та об'єднання республіканців з демократами: Карпентер про те, чого чекати Україні

"Чи буде Крим частиною єдиного ринку?", - питає один дипломат.

Угода про безмитний доступ української агропродукції до ЄС на початку війни пізніше виявилася таким тягарем для сусідніх країн, як Польща, що вони фактично заблокували експорт від свого союзника. Подальші подібні проблеми, безумовно, виникнуть у міру наближення фактичного членства.

Такі запитання не стосуватимуться інших претендентів на членство. Західні Балкани отримали величезну користь від зусиль України щодо вступу, які відновили саму ідею розширення. Проте дехто ставить під сумнів справедливість можливості потенційного приєднання України до країн, які роками сподівалися стати членами ЄС. Еді Рама, прем'єр-міністр Албанії, пожартував, що балканські країни повинні оголосити війну одна одній, щоб прискорити власні переговори про членство.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Можемо отримати "чорну діру" на Близькому сході" - Сергій Данилов

У ширшому плані війна на континенті вказала на ризики існування "сірих зон" - країн, які межують з ЄС, але перебувають під впливом суперників. Росія має багато симпатиків на Балканах, зокрема в Боснії та Герцеговині. Колись це дратувало. У нові геополітичні часи це нестерпно. Туреччина, Китай і країни Перської затоки теж вважаються такими, що зазіхають на те, що ЄС зараз вважає своїм заднім двором, пропонуючи допомогу та інвестиції. Підсумок в тому, що розпливчасті обіцянки щодо завтрашнього розширення ЄС мають бути замінені конкретними розкладами переговорів сьогодні.

Такі геополітичні імперативи не змусять ЄС заплющувати очі на недоліки абітурієнтів. Боснію критикують щодо верховенства права, тому, хоча вона є кандидатом, її детальні переговори про вступ ще не розпочалися. Грузія ще більше відстає в процесі вступу, але зараз, схоже, щонайменше отримає статус кандидата в грудні. Напруженість між Сербією та Косово, її колишньою провінцією, яку п'ять країн-членів ЄС навіть не визнають як незалежну країну, час від часу переростає у насильство. Існує надія, що наближення їх до членства в ЄС дасть поштовх ліберальним силам, які покращать управління.

Останнє гостре запитання, як сам ЄС має реформуватися, щоб прийняти дев'ять нових членів. Союзом 27 країн і без того складно керувати, особливо в сферах, де потрібна одностайність, як у випадку зовнішньої політики та встановлення бюджету ЄС. Реформувати інститути для 36 країн-членів виявиться складно. Але даючи попереднє зелене світло претендентам на членство, теперішні країни ЄС зобов'язуються, що вони теж будуть готові, коли настане час.

Переклад Gazeta.ua

×