"Можемо отримати "чорну діру" на Близькому сході" - Сергій Данилов

По-перше, Сектор Гази – дуже складний у військовому сенсі укріплений район. Так зване "метро Гази" - система підземних ходів і тунелів, за деякими відомостями, може бути завдовжки до 500 км, у три-чотири поверхи під землею.

ХАМАС добре підготувався, має укріплені райони в щільній забудові, запаси вибухівки, бійців, навчених працювати з різною зброєю. Також там багато цивільного населення.

По-друге, розгортання 300 тис. ізраїльських резервістів – непросте завдання. Ці люди прийшли, але їх потрібно звести у підрозділи, підготувати зброю та амуніцію, і щоб пройшли мінімальне бойове злагодження.

США дуже рекомендують Ізраїлю проводити операцію в Газі з урахуванням, що там багато мирних жителів

По-третє, США дуже рекомендують Ізраїлю проводити операцію в Газі з урахуванням, що там багато мирних жителів. Головний виклик – що робити з 2,3 млн людей, які живуть на території, площею 40 км на 10 км, і не мають куди звідти подітися. Наземна операція призведе до ще більшої кількості цивільних жертв та спричинить ще сильніше збурення на Близькому сході.

Яке майбутнє цієї території? Задекларована мета Ізраїлю – зачистити Газу від ХАМАСу. По-перше не відомо, чи це військово можливо. По-друге, а що далі буде на цій території?

Американці ведуть перемовини з сусідами Ізраїлю та своїми партнерами на Близькому сході, які під час наземного вторгнення теж опиняться під ударом. Вони враховують перспективу можливих кількох додаткових фронтів бойових дій для ізраїльтян – на півночі з Лівану, із Західного берегу ріки Йордан чи всередині Ізраїлю.

Сукупність цього призвело до того, що наземна операція досі не розпочалася.

Так, це теж фактор стримування. Серед заручників не лише громадяни Ізраїлю, а й багатьох країн, що додатково тисне на ізраїльтян.

 

Результатом має бути повне знищення терористів ХАМАСу в Газі, але він не гарантований для ізраїльтян. Скільки може тривати – ніхто не скаже. Може посипатися оборона бойовиків, а може й ні. Їх все-таки там десятки тисяч. Плюс ще до 10 тис. бійців "Ісламського джихаду". Доволі значна сила. Мають украплені райони.

Відтак операція може зайняти тижні чи місяці. Чим буде довшою, тим буде гірше для Ізраїлю.

Про можливі наслідки зараз активно дискутують, бо вони не очевидні. Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Натаньяху хоче виселити палестинців із Гази та Західного берегу й тисне на американців із відповідними пропозиціями, щоб йому допомагали переконати сусідні Єгипет та Йорданію прийняти в себе цих людей (Єгипет сусідить із Сектором Газа, а Західний берег із населенням у 3 млн осіб із Йорданією. – Gazeta.ua).

Прийняття такої кількості палестинців може бути катастрофою для Єгипту та Йорданії. Невідомо, чи зможуть, і як ці країни після такого напливу існувати.

Так оцінюють ситуацію влада Єгипту та Йорданії. Вони бачать ризики сильної внутрішньої дестабілізації в своїх країнах у разі напливу палестинців.

У Єгипті, наприклад, якщо буде то на Синайському півострові, і тоді влада фельдмаршала Абделя Ас-Сісі, на думку Каїра, може не втриматися. Те саме в Йорданії з королем Абдаллою ІІ.

Існують альтернативні ідеї – вводити адміністрацію ООН в Газу, міжнародну коаліцію миротворців у складі арабських країн із тим, щоб передати потім владу Палестинській автономії, яка зараз контролює лише Західний берег, і належить партії "Фатх" та президенту автономії і лідеру партії Махмуду Аббасу.

Або "якщо" і "коли" військова операція завершиться, то йти шляхом резолюції ООН про створення держав Ізраїлю та Палестини.

Уся увага світу зараз прикута до Близького сходу. Бачимо численні масові антагоністичні акції на підтримку ізраїльтян та палестинців у Європі та США. Напруження в американських університетах через акції на підтримку Палестини.

Події в Ізраїлі сколихнули світ. Ми бачили навесні 2022 року акції солідарності з Україною, й вони не були настільки великими, не зачіпали таку кількість людей в різних країнах, хоча були більш явно на українській стороні.

Адміністрація Джо Байдена намагається вийти з ситуації, представивши Україну та Ізраїль як своїх союзників, і як країни, які перебувають на одній лінії фронту боротьби демократій проти авторитарних та диктаторських режимів, що США пліч-о-пліч із обома. Наскільки Вашингтону вдасться військово та дипломатично підтримувати обох – побачимо. Буде залежати, наскільки команді Байдена вдасться переконати в цьому самих американських громадян.

Бачимо, принаймні, координацію між цими країнами, спільне управління ресурсами. Насамперед, збройну співпрацю, хіба за винятком Китаю.

Були візити російських посадовців в Іран та Північну Корею. Бачимо корейську зброю в ХАМАСу, іранську зброю в росіян. Це каркас, на якому тримаються ці країни. Є підстави говорити, що на наших очах твориться такий стійкий союз.

Мета іранців та їх союзників на Близькому сході – витіснити військову присутність американців із регіону. Тому такі напади - очікувані. Про їх масштаби та майбутнє наразі зарано говорити. Це буде в значній мірі залежати від наземної військової операції і розвитку ситуації в Газі.

Зрозуміло, іранці напряму не будуть вступати в конфлікт, бо завжди існує фактор несподіваного розвитку подій. Розумні лідери не вступають у війну, бо вона завжди дуже непередбачувана. Принаймні, без розуміння, що далі – після її успішного та неуспішного завершення. Це не стосується росіян, які сподівалися взяти Київ за три дні.

Так само в війні в Ізраїлі – ніхто не знає, що з нею буде далі.

"Хезболла", судячи з усього, поки що займається більше піаром, ніж підготовкою до війни. Вступати у війну не дуже хоче.

Хочеться і колеться. Якщо Ізраїль зав'язне в Газі, буде ослаблений, конфлікт затягнеться, то в них з'явиться шанс атакувати на фоні неуспішної військової операції.

Зараз "Хезболла" намагається пройти між крапельками, роблячи голосні заяви, погрожуючи Ізраїлю нападом в разі наземної операції в Газі. Проте поки що дотримується неформального правила, яке давно встановилося на лівано-ізраїльському кордоні – ви робите один артилерійський постріл, ми один, ви поранили нашого бійця, ми стараємось поранити вашого, ваша ракета впала в нашому полі, наша впаде в вашому.

Які будуть наслідки? Ліван перестане існувати як держава в разі операції Ізраїлю проти "Хезболли" в цій країні.

"Хезболла" фактично захопила Ліван як країну-банкрута з недієздатною владою. У Бейрута проблеми з усіма базовими та елементарними послугами для населення. Якщо нападуть на ізраїльтян, ця країна стане ще однією "чорною дірою" в регіоні.

Цей мир міг кардинально змінити ситуацію. Це був би величезним успіхом для адміністрації Байдена та шансом на розвиток для Близького сходу.

Лише завершення війни дозволить саудівському принцу Мухаммеду ібн Салману зберегти лице і знову заговорити про мир із ізраїльтянами. Цей кінець війни не має виглядати як поразка палестинців, а як поразка ХАМАСу. Салман не любить "хамасівців" не менше, ніж ізраїльтян. Він їх ненавидить, вони заборонені в Саудівській Аравії. Але не може нехтувати настроями в королівській родині, настроями серед громадян королівства.

Закінчення війни, яке б давало шанс на продовження мирних переговорів із Ізраїлем, можливе. Може, через рік чи більше після останніх боїв. У разі позитивного розвитку подій, угоду таки можуть із часом укласти.

Сам ХАМАС був не менше зацікавлений в зриві угоди. Нетаньяху нібито у відповідь на нормалізацію відносин із Саудівською Аравією обіцяв повернутися до виконання всіх угод, укладених ще в Осло (угоди 1993-1995 років за посередництва Норвегії про взаємне визнання Ізраїлю і Палестини, створення органів влади і державних інституцій Палестинської автономії, принципи врегулювання суперечок між сторонами. – Gazeta.ua). Тобто фактично створити палестинську державу задля нормалізації відносин на Близькому сході.

Якщо б це вдалося, то ХАМАС втрачав сенс свого існування. Адже їх мета не створення палестинської держави у якихось кордонах, а знищення Ізраїлю. Якщо б вдалося створити державу Палестину, ці терористи стали б непотрібні. Тому співпадали інтереси Гази і Тегерану. Колись отримаємо більше інформації – якими були стимули до атаки, "чому" і "як" стала можливою трагедія 7 жовтня.

Він не відкладав, а робив усе, щоб воно не було вирішено - маргіналізував помірковану палестинську адміністрацію на чолі з "Фатх" та Аббасом, непрямо інвестував в ХАМАС, щоб шляхом "розділяй і владарюй" послабити палестинську владу, вважаючи, що це буде протидією для створення держави Палестина. Тож його провина в цьому – величезна.

Один із висновків для обох – стратегічне планування має бути значно кращим. У Єрусалимі вважали, що ХАМАС не піде на збройну конфронтацію, бо "йому не вигідно". Тим паче такого масштабу. Вважали, що підкупили "хамасівців", що маніпулюють квотами на робочі місця палестинців із Гази на території Ізраїлю, Єрусалим щойно підписав великий чек для Гази на $250 млн. Тому ізраїльська влада вважала, що все йде добре.

Наша влада так само напередодні 24 лютого 2022 року розповідала про "шашлики в травні" та інспектувала, наскільки зручні переходи на межі з Кримом.

Другий висновок для обох: коли безпека стає похідною від політики, чекай біди. У нас не було достатньої підготовки країни напередодні масштабного вторгнення. Пам'ятаємо внутрішньополітичну ситуацію в країні в 2018-2019 роках, коли країна розділилася на два табори і сварилася, замість об'єднатися заради спільної безпеки. Були політичні призначення на посади в секторі безпеки замість фахових.

Те саме в Ізраїлі – Нетаньяху через зміни в судовій системі розігнав ситуацію в країні практично до стану холодної громадянської війни. Із політичних міркувань ізраїльтяни передислокували військові бригади від кордонів із Газою до кордонів із Західним берегом ріки Йордан. Вважалося, що основна загроза буде звідти, від палестинців, які протестуватимуть проти ізраїльських поселень на Західному березі.

У цих помилках ми стали дуже близькі. Вони в обидвох країнах призвели до катастроф. За них потім громадяни заплатили дуже високою кров'ю.

Усе залежить від того, чи залишиться Нетаньяху прем'єр-міністром. Зараз схоже, що ні. Не вірю, що з ним на чолі Ізраїлю можливо зробити наші відносини більш конструктивними, попри все те, що відбулося.

Усе буде залежати відтак, хто буде в уряді і як завершиться війна. Якщо завершиться швидко та позитивно для Ізраїлю, а потім, в умовах миру, Нетаньяху змусять піти у відставку, то з новим главою ізраїльського уряду можуть відкритися інші перспективи. Емоційне тло вже впливає на заяви ізраїльських політиків. Маю на увазі офіційну та неофіційну реакцію Росії (Нетаньяху мав добрі відносини з Володимиром Путіним, а Ізраїль боїться відкрито допомагати Україні через те, що Росія має військові сили в Сирії та може загрожувати Ізраїлю. – Gazeta.ua), яка добре зчитується – хвилі російського антисемітизму, зловтіхи щодо ізраїльського горя. Й на контрасті підтримка зі сторони української громадськості та влади.

Не знаю, чи будуть суттєві зміни. Можливо, щось вдасться зрушити з місця.

Усе залежить від перебігу бойових дій. Від того, хто виграє та як. Зараз головне – знищити ХАМАС і водночас зберегти стабільність в регіоні.

99% ізраїльтян вимагають швидкого покарання для ХАМАСу. Зокрема, покладаючись на регіональні уявлення про силу – якщо не дав відповіді, то ти слабкий і тебе можна далі бити. Сигнали Ірану та його проксі-сил протягом перших двох тижнів після 7 жовтня були такими, що Ізраїль – слабкий, і його можна продовжувати атакувати. Це сильно підштовхувало військове керівництво ізраїльтян до показної та сильної відповіді.

Якщо буде негативний сценарій, то будемо в черговій серії наближення до порогу Третьої світової війни, нестабільність і хаос будуть далі поширюватися по регіону і світу. Можливо, це спричинить більшу мілітаризацію та консолідацію Заходу, а, можливо, навпаки – внутрішню дестабілізацію на розпадання на окремі блоки – європейських країн та США.