"Країни НАТО платять за свою довгострокову безпеку" - Брет Стівенс

Думки у виданні The New York Times оглядач Брета Стівенса

Минулого тижня друг спитав мене, що я можу дізнатися з запланованої чотириденної поїздки до України, чого не можу почерпнути, прочитавши новини. Це було справедливе запитання. Тепер, коли поїздка позаду, можу відповісти.

Я дізнався, як дивно відвідувати країну, в яку не літають літаки і не плавають кораблі, завдяки жорстокому та цинічному кроку Володимира Путіна з виходу з Чорноморської зернової ініціативи, через яку українські фермерські продукти надходили до голодних країн, таких як Кенія, Ліван та Сомалі. Єдиний можливий спосіб дістатися від польського кордону до Києва – дев'ятигодинна поїздка поїздом, де табличка на дверях закликає: "Будь сміливим, як Україна".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розбиті "кадировці" та жахи у СІЗО Донецька: історія "азовця", який майже рік був у полоні

Я дізнався, що вам слід завантажити Air Alert! - додаток на смартфон, як тільки в'їдете в країну. Він подає сигнал тривоги кожного разу, коли система виявляє дрони, ракети або інші повітряні загрози, що наближаються, що траплялося знову і знову під час мого короткого перебування. Після сигналу тривоги запис англійською мовою актора "Зоряних війн" Марка Хемілла вимовляє: "Пройдіть до найближчого укриття. Не будьте недбалими. Ваша самовпевненість – ваша слабкість".

Я дізнався, що Київ живе. Незважаючи на те, що, за словами посольства США, по місту було завдано більше 1620 ракетних і безпілотних ударів, і незважаючи на те, що економіка скоротилася на 29% в перший рік війни, автомобілі заповнюють дороги, люди обідають у вуличних кафе на добре підмітених тротуарах, а активісти та державні службовці працюють. Перефразовуючи фразу, яка приписується Іцхаку Рабіну, українці ведуть своє повсякденне життя так, ніби війни немає, а війну так, ніби повсякденного життя немає.

Я дізнався, що кожен співробітник посольства США у Києві на чолі з нашим сміливим та далекоглядним послом Бріджит Брінк зголосився добровольцем. Вони були розлучені зі своїми сім'ями та місяцями живуть у готельних номерах. В їх обов'язки входить спостереження за одним з найбільших зусиль США з надання допомоги з часів плану Маршалла - забезпечення належного обліку для десятків тисяч одиниць американської військової техніки, що знаходяться в руках України, відновлення роботи посольства, яке було зупинене напередодні російського вторгнення, і облік військових злочинів Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

Я дізнався, як це сидіти в конференц-залах і ходити коридорами, які незабаром будуть зруйновані російськими снарядами. У вівторок я приєднався до дипломатичної групи на чолі з адміністратором Агентства США з міжнародного розвитку Самантою Пауер, яка відвідала порт в Одесі. Спочатку Пауер зустрілася з українськими офіційними особами, щоб обговорити логістичні можливості їхнього експорту після виходу Путіна з зернової угоди, а потім із фермерами, щоб обговорити такі питання, як розмінування їхніх полів та зниження фінансових ризиків. Велична будівля портової адміністрації, в якій проходили зустрічі, суто цивільна ціль, була обстріляна через день після нашого від'їзду.

Я дізнався, що українці не зацікавлені у перетворенні своєї віктимізації на ідентичність. Багато років тому в Белграді я бачив, як сербський уряд зберіг уламки свого старого міністерства оборони, яке постраждало від бомбардувань НАТО під час війни в Косові в 1999 році, відповідно до свого жалісливого ставлення до тієї війни. Навпаки, в Бучі, передмісті Києва, де в перші дні війни сталася одна з найжахливіших масових страт під час нетривалої російської окупації, я став свідком перетворення багатоквартирних будинків, усіяних слідами від куль, на модні коворкінги. Як заявив мер Бучі Анатолій Федорук, "пам'ять залишиться у спогадах, але мешканці хочуть відновлювати без нагадувань".

Я дізнався, що українці навряд чи замінять суверенну територію на гарантії безпеки Заходу. Тим більше, на якусь угоду про перемир'я з Москвою. Перше вони спробували у 1990-ті з Будапештським меморандумом, яким передали Росії ядерний арсенал на своїй території заради беззубих гарантій територіальної цілісності. Останнє спробували за допомогою таких же беззубих Мінських угод після першого вторгнення Росії у 2014 році. Метою політики Заходу має бути надання Україні військових засобів, необхідних для перемоги, а не примус України до того, щоб знову відмовилася від своїх прав на суверенітет та безпеку задля заспокоєння наших побоювань щодо російської ескалації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто очолить наступний бунт у Росії?

Я дізнався, що незважаючи на всю допомогу, яку ми надали Україні, ми є справжніми бенефіціарами у відносинах, а вони є істинними благодійниками. Колишній британський міністр оборони Бен Уоллес, як правило, вдумливий, на саміті НАТО цього місяця запропонував, щоб українці виявляли більше подяки до своїх постачальників зброї. Це повертає стосунки у зворотному напрямку. Країни НАТО платять за свою довгострокову безпеку грошима та боєприпасами, які можна замінити. Українці підраховують втрати у вигляді життів та втрачених кінцівок.

Я пишу цю колонку з варшавського аеропорту імені Шопена. Біля терміналу припарковані літаки, що прямують до Дохи, Стамбула, Риму, Торонто, Нью-Йорка. Навряд чи можна було їх бачити тут 40 років тому. Це сталося тому, що польський народ залишився, за влучними словами Рональда Рейгана, "чудово непримиренним до гноблення".

Сьогодні саме сусід Польщі Україна чудово не примирилися з вторгненням. Чому я навчився за чотири дні під закритим небом, то це ніколи не сприймати галасливу сцену в аеропорту як належне.

Переклад Gazeta.ua

×