Вінницю визнали найкращим містом для життя за версією журналу "Фокус". До рейтингу ввійшли 50 міст України. У Вінниці найбільша народжуваність, найменший рівень безробіття та відносно недороге житло.
27-річна Юлія Трофимова із чоловіком Сергієм переїхали жити до Вінниці 2012-го. Раніше жили у Хмельницькому. Із Юлією йдемо купувати продукти на тиждень, у її гаманці 200 грн.
— Цеї суми вистачає. У Хмельницькому брала на сотню більше. Щотижня купую м'ясо, молоко, крупи, макарони, сир і масло, — пояснює дорогою до ринку. Юлія невисока, чорнява. З-під легкого літнього сарафана видніється невеликий живіт. — Заміж вийшла п'ять років тому, не могла завагітніти, хоч лікарі казали, що і зі мною, і з чоловіком усе добре. А тут завагітніла за півроку.
Трофимова завжди скуповується на ринку.
— Продавці у Вінниці люблять торгуватися. На тому тижні виторгувала м'ясо по 43 гривні за кіло, хоча жінка продавала по 50, на персиках мені 5 гривень скинули, — пояснює. — Стараюся вибирати простеньких бабулічок, які приносять городні продукти. У Хмельницькому складно купити домашні овочі, продавців ганяють із продуктового ринку, там лише перекупники. Зато там добре налагоджений бізнес по продажу бутербродів, гарячих обідів і кави. Майже кожен другий житель міста задіяний у торгівлі. Мої батьки торгують речами на ринку, чоловікові — продають пухові одіяла, які привозять із Туреччини. Кругом дуже грязно. Наш дом був прямісінько біля ринку по вулиці Котовського. Щовечора збирали бумажки, упаковки від взуття, целофанові кульки. Біля нас часто ставили машини, то робили зауваження людям, щоб не кидали качанів і остатки їжі, але це не помагало, бо щодня нові люди.
Трофимови вирішили переїхати із Хмельницького після того, як Сергія побили на ринку.
— Він затримався допізна, бо привезли товар, коли повертався — на нього напали троє чоловіків, вимагали грошей. У Сергія із собою була лише сотня, ті розлютилися, забрали мобільний, побили, зламали кілька ребер. Він місяць лежав у реанімації, тоді й вирішили, що однозначно переїдемо з Хмельницька. Вибирали між Житомиром, Тернополем та Вінницею. Чоловік хотів ще в Київ, але грошей за продану квартиру не вистачало навіть на однокімнатку у столиці.
Подружжя їздило на день у вподобані міста, дивилися на житло, цікавилися оголошеннями про роботу, розпитували місцевих жителів про їхнє місто.
— Однокімнатку ми продали за 30 тисяч доларів, шукали не гіршу в непоганому районі, щоб поряд був магазин, школа, садочок, гарний двір. У Житомирі не сподобалося, бо місто якесь мрачне, більшість людей, які добре заробляють, працюють у Києві. Тернопіль відпав після того, як нам розказали, що роботи там нема й не буде, а мінімалка — найнижча в Україні. У Вінниці родичів немає, але місто нам сподобалося. Уперше приїхали сюди о шостій ранку. Вразило, що ніде немає сміття, скрізь дитячі майданчики.
Квартиру подружжя придбало в мікрорайоні Вишенька.
— Узяли таку ж по площі, як у Хмельницькому, за комунальні послуги платимо дешевше на 50 гривень. Чоловік знайшов роботу по оголошенню в газеті через тиждень після переїзду. Працює експедитором на фірмі, що продає ковбасу, отримує 3,5 тисячі зарплатні. Я теж знайшла роботу по оголошенню в інтернеті. Готую дітей до школи, викладаю англійську мову.
Трофимови вечорами ходять у парк до озера чи гуляють у центрі міста.
— У Хмельницькому не мали поняття просто гуляти містом, вечорами там страшно ходити вулицями. Могли посидіти в піцерії, де за вечір лишали, як мінімум, гривень 200. Чоловік із мене сміється, бо у Вінниці гульки обходяться гривень у 20, і то коли беремо якийсь сік чи морозиво, — говорить Юлія.
Перший тиждень після переїзду подружжя щовечора ходило до фонтана.
— Спочатку самі ходили, потім друзі приїздили, їх водили, а то вже набридло, бо добиратися з фонтана складно: доки дочекаєшся свого трамвая, можна півночі простояти. Увечері вони ходять рідко, — додає жінка. — Кілька разів були в театрі та кінотеатрі, ціни на це такі ж, як і в нас. А от що реально вразило — це величезна кількість кав'ярень із власною випічкою та гарячим шоколадом, дуже схоже на Львів.
58 гривень коштує поїздка на таксі з вул.Чехова до вул. Хмельницьке шосе. Відстань становить 15 км. Це найдовший відрізок з одного кінця міста в інший.
170 гривень у середньому коштує обід із овочевого салату, м'ясної або рибної страви, гарніру, супу та чаю в найдорожчому ресторані "Феріде Плаза". Заклад відвідують політики, бізнесмени та зірки. У телепрограмі "Ревізор" ресторан визнали найкращим у місті.
600 гривень коштує ночівля в готелі "Буржуй" — одному з найдорожчих у місті. В номері "люкс" є двоспальне ліжко, журнальний столик, телевізор, душ і туалет. 234 грн доведеться віддати за ніч у готелі "Вінниця". У стандартному одномісному номері є душ, туалет, холодильник, полуторне ліжко й телевізор.
1 
1
Коментарі