— Завдання із зачищення Іловайська виконувалося добровольчими підрозділами — "Донбас", "Миротворець", "Херсон", "Дніпро-1", "Світязь", "Івано-Франківськ". За підтримки бронегрупи 51-ї окремої механізованої бригади. Загальна чисельність цього угруповання з урахуванням тих підрозділів, які відійшли від Савур-Могили й Амвросіївки, становила 1200–1300 осіб, — розповідає керівник Генштабу Віктор Муженко, 53 роки.
— В експертному висновку прокуратури називалася цифра 1050 осіб. Чому різні цифри? Тому що ми не могли чітко порахувати, якою була чисельність добровольчих батальйонів. У "Донбасу" було найбільше людей — близько 200. "Миротворець" — менше сотні, "Херсон" — 25–30. Вони називалися батальйонами, але реально, за військовими нормативами, навіть не тягнули на роту.
Цієї кількості бійців мало вистачити?
— 19 серпня 95-та і 93-тя бригади взяли Ясинувату під контроль. Потім підрозділи МВС, що зайшли для заміни 95-ї бригади, самовільно залишили Ясинувату. Тому було прийнято рішення повторно місто не штурмувати, а довести до кінця питання щодо зачищення Іловайська.
Коли ви дізналися, що в Україну вдерлися російські регулярні війська?
— Першу доповідь, що з'явилися якісь підрозділи без знаків розпізнавання, отримав 24 серпня у другій половині дня. 25-го вже вели мову про те, що це російські підрозділи. А 26-го мали реальне підтвердження — 10 російських військовослужбовців захопили в полон.
Розкажіть детальніше про переговори з російським Генштабом.
— Було погоджено з російською стороною вихід наших колон кількома маршрутами. У перших умовах був вихід на техніці, зі зброєю з самого Іловайська. У селищах Агрономічне й Многопілля формувалися дві колони і двома маршрутами — один північний, другий південний — виходили в район Старобешевого.
28 серпня близько 23.00 на мене вийшов перший заступник начальника російського Генштабу генерал Богдановський. Сказав, що умови змінюються. Вихід можливий тільки за умови, що техніка й озброєння залишаються. Це було для нас неприйнятним. Було сплановано йти на прорив. Він мав розпочатися 29 серпня о третій годині ночі. Але не розпочався. Бо на більш низькому рівні вирішили виходити під гарантії російської сторони. І вже зранку почалися перемовини з російськими парламентарями, які затягували час. Коли почався розстріл, була розмова з генералом Богдановським. Доволі емоційна, протягом 10–15 хвилин, із використанням ненормативної лексики. Крайня фраза була така: "Поверьте, решения принимаю не я".
Ви сказали: генерал Хомчак повідомив, що почався обстріл.
— До моменту відкриття вогню по наших колонах він був зі мною на зв'язку. Як тільки почався вогонь, прозвучала фраза: по нас відкрили вогонь. Після цього зв'язок пропав. На три дні. Я відправляв групу спецназу 73-го морського центру, яка займалася пошуками генерала Хомчака. Вони його не знайшли. Потім він вийшов на зв'язок. Прибув у штаб АТО з доповіддю.
"Українська правда"
2 
1
Коментарі
1