— Живем в нищете полной. Зарплата мужа идет на квартплату. Пособия от государства не хватает даже на еду. Пять лет одеваемся только в сэконде. Но в последнее время свитер там стоит 100 гривен, джинсы — 150. Как узнала, что здесь одежду дают бесплатно, привела всю семью, — каже киянка 29-річна Аліса Скопець. Із чоловіком 34-річним В'ячеславом, доньками 6-річною Даніелою, 3-річною Варварою і сином Сергієм, 2 роки, прийшли до банку одягу для нужденних.
Банк одягу — приміщення, куди приносять непотрібний одяг, взуття. Взамін можна взяти необхідне. З січня працює у приміщенні науково-педагогічної бібліотеки імені Сухомлинського на вул. Максима Берлінського, 9, біля метро Дорогожичі. Біля входу стоять складені пакети з одягом, у черзі 20 осіб. Двері зачинені.
— Переоформляємо договір оренди, — пояснює 31-річний Андрій Курамшин із громадської організації "Шевченківський рух", яка створила банк одягу. Веде в сусіднє приміщення, де приймають речі. Ними закладена підлога, стільці й столи. Збоку в купі лежать кілька теплих курток і пальт. Біля них — дві пари ковзанів і 10 коробок із взуттям.
— У грудні до нас звернувся боєць АТО. Просив зібрати теплі речі для дитячого будинку в Маріуполі. Розвісили оголошення по району, розмістили в соцмережах. За кілька днів мали купу одягу й подарунків. Виникла ідея збирати речі для всіх нужденних, — розповідає. — За тиждень мали їх цілий гараж. Один чоловік приніс дві здоровенні валізи з одягом: "Шеф попросив завезти. Чемодани вертати не треба". Другий привіз 20 пакетів. Пояснив, що дружина зробила у шафі ревізію.
Приносять багато нового одягу. Поношеного майже нема. Одна жінка віддала дитячі куртку й пальто з бірками. Купувала на розпродажі для доньки. Але та виросла. Друга принесла пухову куртку "Адідас" із цінником. Брала чоловікові, але не підійшла. Її забрав дід. Аж розплакався, коли приміряв. Казав, ніколи такої дорогої не носив.
Банк одягу орендує в бібліотеки 8 кв. м. Зробили ремонт, встановили стійки для вішалок. У перший день одягнули з півсотні осіб.
— Зараз відбою немає. Щодня приходить по 150 людей. Були мешканці Запоріжжя, Дніпра, Херсона, Маріуполя. Якось прийшла жінка з п'ятьма дітьми. Дівчатам набрала всякого одягу, синам взяла німецького спортивного м'яча. Казала, що з теперішніми цінами навіть із дешевої китайської резини купити не може, — продовжує Курамшин.
До закладу заходять двоє чоловіків, ставлять на підлогу чотири пакети з теплими куртками.
— Дети выросли, а хорошей одежды много осталось, — каже один із них. — Дружина радіє: вдома порядок наведемо і добре діло зробимо.
До приміщення одночасно можуть зайти до десяти людей. Кожному дають не більше п'яти речей.
— Мусили запровадити такі правила, бо набивалося стільки, що не могли розвернутися. Брали по кілька пакетів одягу. Одна жінка взяла чотири сумки. Наступного дня продавала його на Куренівському ринку. Якщо беруть для дітей, просимо приїжджати з ними.
Пенсіонерка 67-річна Тетяна Сегеденко прийшла з посвідченням багатодітної родини і чотирма свідоцтвами про народження.
— О банке одежды услышала по телевизору, — каже. — У доньки четверо дітей, скоро має п'яте народити. У старшого хлопця куртки теплої немає і черевики зносилися. Внучці чоботи треба і теплий светр. Діти йти не хотіли, соромились.
— Сейчас всем трудно, — хитає головою волонтерка 63-річна Валентина Петрівна. — Раніше стояла на біржі, неофіційно прибирала чотири офіси. На місяць мала 300 доларів і ще ж отримувала виплати з безробіття. Тепер на пенсії, ходжу на платні мітинги. Недавно стояли від Рабиновича проти Гонтаревої. Заплатили по 100 гривень. І тому раді.
2 
1
Коментарі