вівторок, 29 серпня 2017 00:40

"Порошенко ні разу тут не був. Єдиний із президентів"

Автор: Анна Лакиза
  Майстри на Сорочинському ярмарку за оренду торгової точки платили у середньому п’ять тисяч гривень. Найбільше продавали кераміку, сувеніри. Мало купували вироби з дерева і металу
Майстри на Сорочинському ярмарку за оренду торгової точки платили у середньому п’ять тисяч гривень. Найбільше продавали кераміку, сувеніри. Мало купували вироби з дерева і металу

Із 22 по 27 серпня в селі Великі Сорочинці Миргородського району на Полтавщині відбувся 19-й Національний Сорочинський ярмарок. На нього з'їхалися гості з 10 країн. Товари привезли майже 3 тис. підприємців.

Середа, 23 серпня

10:08

— Треба такі патріотичні кадри ловить. Ксюха, бігом фотографіруй, — говорить 33-річна Юлія Ярмоленко з Полтави.

З подругою-одноліткою Оксаною Черкаською позують біля майданчика "Млин" на фоні українського стягу. Його піднімають організатори до Дня прапора. Сходяться кілька десятків людей. Починається дрібний дощ.

— Ми відчували, що сьогодні погода може підкачать. Але не змогли сидіти у квартирі. Сорочинці дуже манять. Заряджаюся тут патріотизмом. Із дитинства пам'ятаю, як їздила з бабусею. Вона вдягала на шию червоні коралі. Це був невід'ємний атрибут, — каже Юлія.

Поряд на ятці купують невеликі прапори по 15 грн, чіпляють їх на сумки.

13:33

У центральному ряду на одній із яток продають товари з Грузії. Православний храм привіз капці, хустки, настінні картини з шерсті. Біля стелажу з речами — бутиль для вина на 300 л.

— Люди спрашивают, чтобы его купить. Но не продается. Мы для красоты и колорита поставили. В таких бочках грузины делают виноградное вино. Бродит несколько месяцев со жмыхом, — каже священик 59-річний Бадрі Арчвадзе. — Работницы нашего храма вручную делают товары из шерсти. Одну картину могут изготавливать неделю.

— Мы впервые приехали на Сорочинский ярмарок. Украинцы поражают своей добротой. У меня племянники в Харькове живут. Мы недавно были в гостях. Молимся, чтобы в стране настал мир, — долучається до розмови 52-річна Анастасія, працівниця церкви.

20:45

Головна сцена обгороджена металевим парканом. За 15 хв. має розпочатися концерт співачки Ольги Полякової. Квиток коштує 100 грн. Через турнікет проходять десятки глядачів. Хто не купив білет, стають біля паркану. Через дорогу — ряди кафе.

— Дожилися. На ярмарку залупили ціни на артистів. Можна і безплатно було людям організувать. Я шо — дурак такі гроші платити? Краще посидіти з пивком. Полякову, думаю, далеко чути буде, — говорить чоловік років 35 у солом'яному капелюсі. З дружиною і друзями приїхали з Дніпропетровської області. Замовляють шашлик, салати, п'ють по три келихи пива. Починають танцювати на траві біля кафе. До них приєднуються інші відвідувачі.

Чоловік у капелюсі зачіпає ліктем кремезного сусіда. Той хапає його за комір, падають на траву. Їх розбороняють дружини.

— Набухатися і побитися. Оце інтєлігенція, бл..ь, — чоловік у коричневому старому костюмі проходить повз них, махає рукою.

Четвер, 24 серпня

11:13

— Не той уже ярмарок. Одна комерція. А бачили, як поменшало майстрів? Їм важко за оренду кілька тисяч віддавати (всі учасники ярмарку сплачували організаційний збір — 1,5 тис. За оренду ятки ще від 600 грн до 2,5 тис. грн. Для власників кафе збір коштував 3,5 тис. грн, оренда 200 "квадратів" — майже 40 тис. грн. — ГПУ). Зате розвелося кафе та ресторанів, — каже 60-річна Олена Кисличенко. Із чоловіком Миколою гуляють ярмарком. Обоє — краєзнавці з Миргорода. Він в образі Миколи Гоголя — із притаманною зачіскою і в плащі. Доки говоримо, люди просять сфотографуватися. Микола Іванович бере по 10 грн.

— Я пам'ятаю ярмарок 1966 року. Тоді з району дали завдання провести свято врожаю наприкінці серпня. Один день гуляли трударі. А наступного — з'їхалися торговці й покупці, — каже чоловік.

— Це була гарна можливість скупитися. Привозили дефіцитні товари. Батьки розбирали дітям шкільну форму. По ярмарку ходили воли. На вході лежали купи кавунів, гарбузів, — згадує Олена Федорівна.

— І людей було в рази більше. Торговці ставали, де хотіли. Велика частина відвідувачів тоді їхали з Росії. Зараз росіянина тут не зустрінеш. На ярмарку частіше чути українську мову, — додає Микола Іванович.

Крокують центральною алеєю.

15:15

Найбільш ходовий товар на Сорочинцях — медовуха. Коштує від 50 до 80 грн за півлітра. Ятки з напоєм — ледь не через одну. Везуть із Миргорода, Тернополя, Чернігова, Дніпра, Харкова.

— Ми з Волині. Такої медовухи ні в кого немає. Бо в нас і бджоли особливі — найсолодший мед дають, — регоче товстий продавець у вишиванці, з довгими вусами. Сидить на стільці за прилавком. До нього в черзі — з десяток людей.

Пропонує класичну, абрикосову, малинову й калинову медо­вуху. Кожну дає скуштувати.

Через кілька яток — продавщиця медовухи у вінку й вишиванці.

— Оті всі фруктові медовухи не годяться. Туди ароматизатори додають. Тільки я вам нічого не казала, — шепоче. — Краще брати класичну, як у мене, — мед і хміль.

16:00

Біля автостанції натовп. Місця майже на всі напрямки закінчилися, пояснюють касирки із двох віконець. У Полтаву сидячи можна доїхати тільки після восьмої вечора. Більшість людей залишаються чекати.

— Яка влада — такий і сервіс, — сердиться чоловік років 40. Із двома дітьми тримають пакунки з покупками. — Раніше ярмарок на всю країну гудів, можновладці приїжджали. А Порошенко ні разу тут не був, єдиний з усіх президентів (Сорочинський ярмарок в Україні відновили 1999 року. Леонід Кучма приїжджав сюди 2003-го. До нього важко було пробратися через велику кількість охорони. Віктор Ющенко відвідував Сорочинку двічі. 2007 року купив вишиту сорочку і шість ляльок-мотанок. 2009-го прилетів на вертольоті, придбав спеції в узбецьких торговців. Вони подарували йому свій національний одяг і ніж. Віктор Янукович 2010 року на Сорочинцях купив вишиванку, керамічну статуетку-куму, картину леопарда з бурштину, докторську ковбасу та діжку для соління. — ГПУ). Якби президент приїхав — може б, дороги полатали. А то тільки балачки.

Молодь іде на дорогу ловити машини.

11 українських артистів запросили цього року до Великих Сорочинців. Серед них Тіна Кароль, Ірина Білик, Ольга Полякова, Олег Вінник, гурти "Дзідзьо" і "Пара Нормальних". Вхід коштував 100–150 грн.

Сім'я витратила дві тисячі гривень

Сім'я із трьох осіб на Сорочинському ярмарку за день витрачала щонайменше 2 тис. грн.

Обід для родини — майже 500 грн. Суп, борщ чи солянка коштували 25 грн, плов — 35, смажена картопля з часником — 15 грн за 100 г, шашлик зі свинини — 40 грн за 100 г, салат із помідорів та огірків — 20 грн.

Серед розваг — фотографії з гоголівськими персонажами по 10 грн, дитячі атракціони — 30–60 грн.

Ночівля у Великих Сорочинцях обійшлася у 150 грн з людини.

Вишиванки продавали від 800 грн до 8 тис., глиняний посуд від 40 грн за миску до 600 грн за форму для випічки.

Дмитро Севак привіз дев'ять видів самогону

— Со своими клиентами я могу и выпить. Показываю, что мой товар — качественный, — каже 33-річний Дмитро Севак із Херсона. Привіз на Сорочинський ярмарок дев'ять видів самогону — зубрівку, калганівку, малинівку, цитрусівку, мамину настоянку, джин, вермут, аквавіт, ягідну наливку.

Дмитро займається туризмом. У вільний час готує настоянки. Для цього облаштував підвал на дачі.

— Років шість тому почав займатися. Все почалося із маминої настоянки. Вона додала в самогон кору дуба, ще якихось трав, поставила в комору. Ми з друзями до неї добралися і всю випили.

Поблизу Херсона маю базу для зеленого туризму. Навколо неї — поля. Почав збирати трави і навмання кидати в самогон. Тепер вже розбираюся, які поєднуються. Маю власні рецепти. Напій місяць настоюється у підвалі, — каже.

50 г наливки коштують 20 грн. За півлітра просить 150 грн. Міцність — від 20 до 40 градусів.

— Найходовіший напій — вермут, настояний на полині. Його люблять жінки. Схожий на мартіні, — продовжує. — Чоловікам раджу калганівку. Століттями люди вірять, що корінь калгану гарно діє на чоловіче здоров'я. Також беруть зубрівку — вона одна з найміцніших.

На Сорочинському ярмарку чоловік удруге. Вторговує за раз близько 10 тис. грн.

— Ми з друзями їздимо по фестивалях. Одні тримають кафе, інші — бар. Спільно орендуємо територію. У нашій компанії зібралися люди з різних областей — Тернопіль, Одеса, Херсон. Говоримо і російською, і українською. Моя дружина — зі Львова.

Зараз ви читаєте новину «"Порошенко ні разу тут не був. Єдиний із президентів"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі