До кас донецької "Донбас Арени" йдуть троє росіян у футболках із написами "Маскаль", " Вован" та " Демон".
— Панаехал! — обмінюються жартами, дивлячись на молодого англійця, що надів вузький комбінезон білого кольору з червоним хрестом.
— Говорят, все билеты на матч проданы, — розчаровано каже 25-річний Кирило з Красноярська.
Він із дівчиною та двома друзями винайняв квартиру в Бердянську за 200 грн. До Донецька приїхали автобусом на добу. Орендували за 800 грн однокімнатку у віддаленому районі Петрівці.
— Круто! Все очень круто в этом городе. Только цены задрали на жилье, — емоційно ділиться Кирило.
У понеділок перед матчем Франція — Англія в Донецьку приземлилися 36 літаків з іноземними вболівальниками. Кількість західноєвропейців у місті зросла з двох тисяч до шести. Увечері натовп фанатів рушив до стадіону. Частіше за інших мелькають прапори Росії, Англії, Франції.
Англієць напідпитку жартома закриває пальцем шийку відкритої пляшки із спрайтом і починає поливати друзів. Ненароком хлюпає на голу спину росіянинові, який крокує попереду. Той обертається і з лютою гримасою жбурляє бляшанкою з пивом в англійця.
— Рашен, стоп! — каже той здивовано.
Низько над стадіоном кружляють вертольоти. Їх знімають на фотокамери та планшети. Француженки прикрасили волосся вінками з кольорами національного прапора. Англійці вбралися хрестоносцями. Обнімаються і фотографуються з усіма. Один підхоплює на руки українку, яка просилася сфотографуватися разом. З-під короткої спідниці видно голе тіло та білизну. Хлопець цієї дівчини сміється і робить знімок. Щойно "хрестоносець" опускає її на асфальт, до нього підбігають іще двоє дівчат.
— Россия, вперед! Россия — чемпион! Мы приехали победить! — скандують росіяни. На плечах у багатьох російські прапори. Української символіки практично немає.
В офіційній фан-зоні зібралися близько 15 тис. уболівальників, переважно місцеві до 30 років. У багато кого обличчя розфарбовані в жовтий та блакитний.
Охорона не дозволяє проносити на територію воду, їжу, пиво. Не пускають із фотоапаратами. Серед натовпу сновигають прибиральники з великими чорними пакетами. Сміттєві урни не ставили через загрозу терактів.
Неподалік є кафе з плетеними меблями.
— Это вип-зона, — заступає дорогу охоронець. — Просто посидеть — 200 гривен.
У наметі навпроти продають футболки з логотипом Євро за 250 грн і кофти за 400. На асфальті та газонах розстелені рушники, покривала. На деяких підстилках цілуються, дрімають.
Подружжя Купріянових прийшло із сином 5-річним Тимофієм та дочкою Марією, 2 роки.
— Мы тут не ради команд, а папу в его болении поддержать, — сміється 31-річна Олена Купріянова.
Сутеніє. Від початку трансляції матчу Україна — Швеція натовп на площі вирує. Над головами миготять синьо-жовті прапори. Лунають перші акорди національного гімну, і кожен другий уболівальник фан-зони підводиться. Третина з присутніх співають. Хто не знає слів, мовчки кладе праву руку на серце.
Після першого тайму всередині натовпу чути хор десь із 40 голосів.
— Слава Украине! Героям слава!
Група молоді співає "Червону руту".
— Вы "свободовец", украинский националист? — питаю одного.
— А вы из Партии регионов? — скривджено відповідає 18-річний хлопець у футболці національної збірної. — Я даже не знаю этих пацанов. Но ведь это нормально — любить Украину. Это же приятно — быть патриотом.
2 
1
Коментарі
4