Береза-мужик соку не дасть

 

Під Великими Сорочинцями на Полтавщині лісники Миргородського лісгоспу розпочали підсочку беріз.

У лісовому масиві на березах із сонячного боку прикріплені 50-літрові целофанові пакети.

Під'їздить "нива". Чоловіки виймають із неї бідони.

— Юра, а йди сюди, — гукає один із лісників. — Дивись, рижа зараза приходила. Клок шерсті на дереві лишила. Тоже попити сочку хотіла. Раніше сік брали в 10-літрові консервні банки, то й лисиці приходили пити, й інші звірі. Бувало, приїдеш зливати сік, а банки перевернуті. Тому технологію вдосконалили. Целофановий мішок плотно прилягає до стовбура, щось постороннє в нього попасти не може, — пояснює.

За 5 хв. наповнюють 40-літровий бідон, несуть в автомобіль. Підходять до чергової берези. У пакеті соку не більш як літр.

— От напасть, я ж казав, що це береза-мужик. Із неї соку як із козла молока, — каже Леонід Нос. — Хлопці, знімайте звідси мішок. Буває, трапляються такі берези. На око їх визначити не можна. Якщо ж сік не йде, значить, це береза чоловічої статі.

Чоловіки спускаються в улоговину. Свердлять у березі отвір, вставляють трубку з нержавійки, кріплять пакет.

— Тут сік буде не такий солодкий. Найкращий — із беріз, що ростуть у піску. Якщо  болотиста місцевість, то цукрів буде менше, — пояснює Микола Гайдучік, 59 років, із Миргородського лісгоспу. — Років 30 тому робили так: дубову бочку в підвал, кидаєш у неї рамку з вощиною і стоїть цей сік аж до косовиці. А перед тим ріжуть свиню. Вичиняють желудок. Набивають його сирим м'ясом зі спеціями і підвішують на горищі до літа. Беруть із собою на косовицю. Поїв в'яленого м'яса, запив соком. Де й сили беруться далі махати косою.

— А йдіть сюди, — чути з гущавини.

Пробираємося крізь зарості. Між березами протоптана стежка, один із пакетів лежить біля дерева.

— Стадо свиней пройшло. Вони тут часті гості, неподалік дуби ростуть — вони жолуді шукають, — говорить Юрій Дашко, 37 років.

×