Заснували сербський "Партизан"

4 жовтня 1945 року було засновано белградський "Партизан". Клуб був названий на честь югославських партизан, які боролися з німцями під час Другої світової війни. Наступного дня був проведений товариський матч проти збірної Сербії, в якому "Партизан" здобув першу у своїй історії перемогу - 4:2. У тому ж році відбувся перший міжнародний матч "Партизана" з московськими "армійцями", які називалися тоді ЦДКА. Клуб був сформований і керувався групою вищих офіцерів Народно-визвольної армії Югославії.

Уже в сезоні 1946-1947 "Партизан" здобув свій перший титул чемпіона Югославії. Першим президентом клубу став Ратко Вуйович. 1953-го формальні зв'язки між "Партизаном" і армією розпалися. У сезоні 1955-1956 відбулася історична подія для "Партизана" і всього сербського футболу: белградський клуб став учасником першого єврокубкового матчу в історії. Перша зустріч в Лісабоні з португальським "Спортінгом" завершилася бойовою нічиєю 3:3, а матч-відповідь в Сербії приніс "Партизану" перемогу - 5:2. Наступного суперника - мадридський "Реал" - серби не змогли пройти, розгромно програвши в першій зустрічі - 0:4. Але матч-відповідь порадував белградську публіку, і завершився з рахунком 3:0 на користь "Партизана".

У 1958 році, відігравши 13 років в червоно-синій формі, клуб прийняв чорно-білі кольори. Зміна зовнішнього вигляду клубу було викликано радикальними змінами в команді. Велика кількість молодих гравців, випускників юнацької академії "Партизана" і відомих як "діти" Партизана", незабаром перетворилося в одне з найкращих поколінь, що коли-небудь грали в команді. Рішення покластися тільки на молодих гравців, зібраних з усієї країни, швидко дало результати - "Партизан" виграв три чемпіонські титули поспіль, в 1961, в 1962 і в 1963. У 1965 команда виграла четвертий титул за п'ять років.

Кампанія Кубка європейських чемпіонів 1965-1966 стала вінцем кар'єри для цього покоління. Після перемоги над англійським "Манчестер Юнайтед" - 2:1 "діти" Партизана", ведені тренером Абдулою Гегічем, домоглися найбільшого успіху в історії - вийшли до фіналу Кубка європейських чемпіонів, де зіграли проти іспанського "Реала". Фінал був зіграний 11 травня на стадіоні "Ейзель" в Брюсселі. "Партизан" був попереду - 1:0 до 70-ї хвилини після голу Велібора Васовіча, але програв іспанцям - 1:2. Після поразки в фіналі "Партизан" потрапив в тривалу організаційну кризу. Всі основні гравці підписали контракти з великими західними клубами, і багатообіцяюче покоління було втрачене. У той же час "Партизан" став першою командою з Балкан і зі східної Європи, яка дійшла до фіналу Кубка європейських чемпіонів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створили донецький "Шахтар"

1976 року "Партизан" виграв свій сьомий чемпіонський титул після десяти років очікування. У тому ж році "Партизан", керований тренером Анте Младінічем, виграв свій перший європейський трофей - Кубок Мітропи. "Чорно-білі" обіграли у фіналі угорський "Гонвед" - 1:0. Несподівано наступний сезон 1978-1979 став найгіршим в історії "Партизана". Він фінішував в чемпіонаті на 15-му місці, ледь уникнувши вильоту завдяки перемозі 4:2 над "Будучністю" в останньому турі.

"Партизан" став чемпіоном в 1983 році здебільшого завдяки видатній грі молодого Драгана Манце. Він допоміг "Партизану" виграти чемпіонат, забивши 15 голів, і відразу ж став улюбленцем уболівальників. Також вів клуб в матчах другого раунду Кубка УЄФА 1984-1985 проти "Квінз Парк Рейнджерс", одних з найбільш пам'ятних матчів в історії клубу. "КПР" виграв перший матч 6:2, але "Партизан" пройшов далі перемоги з рахунком 4:0 в матчі-відповіді. Гол, який Манце забив проти англійців, вважається одним з найвидатніших голів в історії "Партизана". 3 вересня 1985 гравці трагічно втратили свого товариша по команді, а фанати - свого кумира - Манце загинув в автомобільній аварії на шосе Нови Сад-Белград. Мав тільки 22 роки, він був на піку популярності. Навіть зараз Манце вважається уболівальниками "Партизана" найбільшою клубною легендою. На його честь названа вулиця в Белграді поблизу клубного стадіону.

×