Про те, хто і для чого створив громадський рух "Російськомовні українські націоналісти" в інтерв'ю Gazeta.ua розповідає його 45-річний засновник, киянин Сергій Замілюхін.
- Поняття "російськомовні українські націоналісти" вперше голосно проговорене 2008 року, - говорить він. - Чоловік із Дніпропетровська під ніком Серж озвучив його в Народних блогах на "Українській правді". Та стаття взірвала інтернет, досі чи не найкоментованіша. Я на неї натрапив 2010 року, коли була ще на слуху. Читаючи її, багато хто пережив прозріння. Була маса відгуків на подобі: "О, і я так мислю!", "От як називаються мої почуття!". Цих людей може не дуже видно, бо багато кому незручно навіть родичам зізнатися "я говорю російською, я - націоналіст, поважаю Бандеру". Ці люди, сидячи на кухні, й не підозрюють, скільки їх є. Щоб їх проявити, відкрито обговорювати, у квітні 2012 року я створив групу РУН "Вконтакті".
Як пішли справи?
- За два місяці до групи "набігла" тисяча членів. Коли вже було дві, на Покрову адміни групи надрукували просвітницьку листівку для Південного Сходу - "Розкажи правду про УПА". На ній мама над дитиною і 10 тез, які розвінчують радянські міфи - що УПА має стосунок до фашизму, що Шухевич нагороджений німецьким хрестом. Десять тисяч листівок роздали по 16 містах. По невеликих теж - Маріуполь, Жовті Води.
Потім була зустріч у Харкові, де вирішили вибудовувати організацію. Є осередки в Донецьку, Запоріжжі, Луганську, Дніпропетровську, Києві. Готуємо реєстрацію всеукраїнської громадської організації. Моя дружина, архітектор, намалювала емблему.
Тобто організація розвиватиметься, як суто просвітницька?
- Перша ж роздача показала, що мирні акції не завжди такими вдаються. Нам заважали. У центрі Києва до мене особисто була груба спроба "достібатись" і спровокувати конфлікт. Як потім виявилося, то були приїжджі москвичі. Достатня присутність двох-трьох міцних хлопців, щоб такі конфлікти звести до нуля.
Після акції опозиції 18 травня, на яку нас закли?кав "Тризуб ім. С. Бандери" та Олександр Данилюк зі "Спільної справи", зрозумів, що йти осторонь політичного життя країни не вдасться. Але так само, як ідея організації визріла в групі, так само хай похід у політику, участь у вуличних акціях визріють самі.
Що саме вас штовхає в політику?
- З'явилося чітке відчуття, що політики в Україні не займаються політикою, а грають в ігри, де ролі вже давно розподілені. Це стосується в першу чергу опозиційних політиків - беззубість, кулуарні домовленості, переважання партійних інтересів, гра в "рейтинги" тощо. І головне - народ не відчуває щирості. Навіть "Свобода" пов'язана домовленостями з іншими опозиційними партіями і не може виступати окремою силою. По закінченні київського мітингу "Вставай, Україно!" люди залишили площу разом зі своїми організаціями. Ми розцінюємо цю акцію, як елемент "випусканням пари". А хочеться, щоб наші політики при будь-якому питанні керуватиметься однією відповіддю: "А як це позначитися на моїй нації?"
Чи багато серед вас членів інших організацій?
- На другу донецьку зустріч прийшла дівчина, яка в тамтешній "Свободі" відповідає за зв'язки з іншими організаціями. В кінці вона відмітила, що приємно здивована - не побачила на зустрічі жодної знайомої людини. Значить ми підтягуємо до українського націоналізму нових людей.
Як люди приходять до вашої ідеї? Як це залежить від віку, соціального стану?
- На зустрічі приходять і люди під 60. Це скоріш не вікове, а залежить від усвідомлення. Ціле суспільство стає відкритішим до потоків інформації. Приходять через правду про історичні факти, які до тих пір нам втовкмачували у спотвореному вигляді. Спершу правда обурює. Дивишся друге, третє джерело - і з часом багато хто стає націоналістом.
Серед націоналістів-східняків особливо багато молоді. Бо за 20 років незалежності вже трохи ввібрали Україну як свою державу, готові її захищати. Головна причина появи нашого прошарку - саме незалежність.
Як до вас ставляться партії традиційного українського спрямування? Чи не кажуть, що закріплюєте російськомовність?
- Дуже жаль, дехто так і бачить. Для когось ми агенти Москви. Не розуміють, що частина українців говорять російською, бо їх русифікують уже 300 років.
Уявіть собі, знаходить людина гурт однодумців, а їй: "Іди, спершу мову вивч". Та чи має Україна час чекати? Друге питання, як вивчити мову всій країні? Відкривати навчальні клуби? Народ у них не піде. Більша частина населення Південного Сходу взагалі не чується українцями. Треба дати їм це відчути. Щоб почали гордитися зі своєї історії, національності. Тоді за якийсь час у тролейбусі на "Дякую" вже буде "Будь ласка". Оце природнє повернення до мови.
Якщо рух РУН розглядати з погляду того, що він поєднує в собі риси російськомовного Сходу країни, й Заходу, де націоналізму більше, то ми є символом об'єднання. Якщо це пустити в правильному напрямку, не наламати дров, він матиме успіх як велика об'єднавча сила.
Усе-таки, важаєте російськомовність шкідливим явищем?
- Так, бо назвавши російську рідною, за якесь покоління й самі назвуться російським народом. Кремль буде казати: "в Украине русских ущемляют". Яких "русских", якщо 10 років тому в Україні було всього 17 процентів етнічних росіян? Наступний перепис може засвідчити, що їх іще менше. Хіба теперішня влада його сфальсифікує, бо в проросійському крилі Партії регіонів є задуми показати більшим число росіян.
Росія міцно вбила в голову преславну думку, що рідна мова - та, з якою народився. Але історія нашої асиміляції не дозволяє стверджувати, що мова твого дитинства - рідна. Для зрусифікованого українця російська - не більше, як мова, з якою він народився, бо її нав'язали його предкам. А рідна - мова його нації. На Сході цього ще недозрозуміли.
Так і на Заході деякі патріоти не розуміють, що не всі російськомовні - москалі. Що цих братів треба повертати в лоно української нації. На основі етнічного стрижня можна буде будувати і політичну націю. До нас приєднаються представники інших націй.
Досвід спілкування з "Тризубом" показує, що націоналісти нас розуміють. Наші "легіонери" мали з ними спільний вишкіл у січні.
Хто вас найбільше критикує?
- Молодь Західної України. Старші розуміють, що глобально ми потрібна течія для держави.
Від колесніченків критика зводиться до того, що ми "перекрашеные фашисты". Вона не конструктивна, на неї можна не зважати.
Недавно Ірина Фаріон про нас згадала: "Є російськомовні бандерівці. Можливо, подарувати їм російсько-український словник?". Такий дрібний троллінг. Ну, хай це говорить не про "Свободу", а про одне висловлювання однієї людини.
"Свобода" як націоналістична сила себе виправдовує?
- Колишній керівник луганської "Свободи" Дмитро Снєгирьов якось отримав догану за те, що для Луганщини випускав партійну газету російською мовою. При чому, виходила ледь не найбільшим тиражем в області.
Південному Сходу треба розповідати про український націоналізм мовою Південного Сходу. Я б хотів, аби "свободівці" змінили до цього підхід. Коли Андрій Іллєнко дав інтерв'ю російській газеті, аж тоді воно попало на наш Південний Схід. Думаю, популярний сайт "Потрясающая русофобия" роблять на Сході якісь ініціативні люди не зі "Свободи". Хоча, виходить, вони російською мовою виховують "Свободі" майбутніх прибічників.
Є нетерплячі, які не хочуть чекати, коли всі продавці відповідатимуть українською. Наскільки плідним буде форсувати вирішення мовної проблеми?
- Треба обережно діяти. Якби ці російськосмовні продавці були ворогами, нав'язували російську - інша річ. Вони - жертви. Якщо до цього питання підходити по-інакшому, може дійсно постати питання федералізації.
Питання - що первинне? Мова, як символ, атрибут? Я не згоден. Нація первинна, і вона сама себе вилікує. Коли всі почуватимуться українцями, кожен сам захищатиме свою мову. Тож спершу треба "збити" націю.
Київ заговорить українською?
- Минулорічний "мовний закон" підштовхнув багатьох перейти на українську. Маю друзів у Запоріжжі, Києві, які так зробили.
Що відповісте західнякам, які не бачать просвітку на Сході, й задля зближення з Європою готові відпустити "баласт" у вигляді Криму чи Донбасу?
- Така людина скоріше за все росла в сім'ї сама.
Уявіть, ви - успішний 40-річний бізнесмен, відвідуєте спортзал, бачитеся з друзями. Дітям теж треба вділяти увагу. А наймолодший син - неслухняний, вічно кудись влізе. Хіба віддасте його сусіду? Тож ми говоримо, що наші діти - це і Крим, і Лемківщина. Це - українці, яких свого часу відлучили, забрали в притулок. Чому я маю українців віддавати в чужу сім'ю?
7 
1
Коментарі
518