Коли ми говоримо, що нас гостинно прийняли черкащани чи полтавчани, то припускаємося мовної помилки.
Філологиня Ольга Васильєва на своїй сторінці у Facebook пояснює, чому казати на жителів міст треба інакше.
"Під час насильницького зближення мов в українські катойконіми просочилися різні -чани, і зʼявилися в нас кримчани, полтавчани, краматорчани, луганчани. Тоді полтавці змушені були забути про "Наталку Полтавку" свого видатного земляка Котляревського і назвати фабрику "Полтавчанкою", - пише у своєму дописі Ольга Васильєва.
Про це писав і Борис Антоненко-Давидович у праці "Як ми говоримо": "Хтозна, чим не сподобались нашим сучасникам давні українські іменники полтавець і полтавка на визначення мешканця й мешканки Полтави, як і лубенець, лубенка — на позначення жителів Лубен, чи канівець, канівка — на позначення жителів Канева. Появу дивовижних полтавчанин, лубенчанин, канівчанин можна пояснити лише втратою мовного чуття, забуттям законів словотворення й чергування звуків (для появи звука [ч] треба, щоб у назві був звук [к]: порівняйте: м. Гребінка — гребінчанин, хоча природним є також гребінківець)", зазначила філологиня.
Українська мова милозвучна, тому найпродуктивнішим у назвах жителів є суфікс -ець (у формі чоловічого роду), зафіксований ще в XlV столітті:
полтавець — полтавка — полтавці;
луганець — луганка — луганці;
краматорець — краматорка — краматорці;
маріуполець — маріуполька — маріупольці.
Із -чани утворюються назви тільки від тих населених пунктів, які мають суфікси -иць-, -ець-, -цьк-, -ц-, -ч-, -к-:
Вінниця — вінничани;
Тростянець — тростянчани;
Донецьк — донеччани;
Чернівці — чернівчани;
Гадяч — гадячани;
Прилуки — прилучани.
Щодо -ш: Калуш — калушани, але Золотоноша — золотонісці, а не золотоношани.
Професор Олександр Пономарів вважав чужими в українській мові такі слова:
черкащани, замість якого має бути черкасці;
криворожани, замість якого має бути криворіжці;
сумчани, замість якого має бути сумʼяни.
"Інші філологи обстоюють ще слово сумці, бо воно найдавніше. Мені теж сумці звучить природніше, ніж сумʼяни, але сумʼяни краще, ніж сумчани. Кременчужани — теж росіянізм, бо утворилося від Кременчуг, а треба від Кременчук, тому правильно кременчуківці. А як тоді українізувати назву жителів Криму? Кримці. Ця форма зафіксована ще у словнику Бориса Грінченка і стосується не тільки кримських татар: "Кримець, -мця, Житель Криму". Отже, киримли, караїми, кримчаки, українці та інші етноси, що мешкають у Криму, звуться кримці, а не кримчани", - наголосила редакторка.
"Ви запитаєте, в жіночому роді тоді кримка, а жителька Сум — сумка? Авжеж. У Сумській області є і річка Сумка. Кому не подобається — може називатися сумʼянкою за порадою професора Пономарева. Назва сіл Кримка в Джанкойському, Бердянському та Первомайському районах теж походить від назви мешканки Криму", - зауважує Васильєва.
Ось правильні назви жителів українських обласних центрів:
Чернігів — чернігівці;
Полтава — полтавці;
Луганськ — луганці;
Запоріжжя — запоріжці;
Дніпро — дніпровці;
Херсон — херсонці;
Миколаїв — миколаївці;
Черкаси — черкасці;
Ужгород — ужгородці;
Житомир — житомирці;
Івано-Франківськ — іванофранківці;
Тернопіль — тернопільці;
Сімферополь — сімферопольці;
Рівне — рівенці;
Суми — сумці;
Харків — харківці;
Київ — кияни;
Львів — львівʼяни;
Чернівці — чернівчани;
Луцьк — лучани;
Кропивницький — кропивничани;
Хмельницький — хмельничани;
Вінниця — вінничани;
Донецьк — донеччани;
Одеса — одесити / одесці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українізувати Лєн і Свєт: до цього часу ви говорили з помилками
Лише чверть цих катойконімів має морфологічні підстави для -чан-. Також є назви, де можна утворити паралельні форми з -ян-:
іванофранківці / іванофранківʼяни;
тернопільці / тернополяни;
рівенці / рівняни;
дніпровці / дніпряни;
харківці / харківʼяни;
сумці / сумʼяни;
житомирці / житомиряни;
чернігівці / чернігівʼяни.
Назви жительок Острогу, Кривого Рогу та Запоріжжя будуть острожка, криворіжка та запоріжка. Острожанка, криворожанка та запорожанка — це російські форми.
Як, наприклад, назвати жителів Горішніх Плавнів, Голої Пристані, Часового Яру, Давидового Броду, Залізного Порту?
Є кілька способів:
словосполучення - житель/-ка Горішніх Плавнів, житель/-ка Голої Пристані;
складні катойконіми:
горішньоплавенці — горішньоплавенець — горішньоплавенка;
голопристанці — голопристанець — голопристанка;
часовоярівці — часовоярівець — часовоярівка;
давидовобродівці — давидовобродівець — давидовобродівка;
залізнопортівці — залізнопортівець — залізнопортівка;
"За основним словом: плавенці/плавнівці, пристанці, ярівці, бродівці, портівці. Зауважте, що жителі Камʼянця-Подільського є камʼянчанами, за основним словом Камʼянець", - зазначила філологиня.
У розмові називати чоловіків іменами, такими як Віталік, Толік, або Діма, є русизмом. В українських іменах немає суфікса -ік, він є лише у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.
Під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії/СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо - чоловік і Вася - жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків".
Коментарі