26 серпня медики Вінницької райлікарні півтори години оперували 27-річну Наталію Волошину в неї вдома — у селі Прибузьке, за 9 км від обласного центру. У жінки почалася друга позаматкова вагітність, фалопієва труба розірвалася, була внутрішня кровотеча. Медики зрозуміли, що не встигнуть довезти жінку до лікарні — тиск упав до 60 на 40. Прооперували на обідньому столі в хаті.
— Бачу, лікарі метушаться. Кажу чоловікові: "Це вже всьо, Юра, капєц", — згадує Наталія у середу по обіді. — Напередодні ввечері мені стало погано. Думала, що булочкою отравилася. На ніч не хотіла в лікарню їхати. А рано встаю — живіт болить, тошнить, мною аж хитає. І голова на потилиці розболілася.
Наталія сидить на дивані. До неї підбігає 5-річна дочка Віка. Обнімає, шепоче на вухо і залазить на руки. Старша 8-річна Настя теж підходить, бере матір за руку. Дівчатка — діти від першого шлюбу. З Юрієм живуть три роки. Мріяли про спільну дитину. Але було два викидні та позаматкова вагітність.
Наталія Волошина працює прибиральницею у вінницькому торговельному комплексі "4 сезони". Власник дав 800 грн на лікування. Юрій — безробітний. Раніше виготовляв броньовані двері.
— Соскучились по маме, — говорить про дівчат Юрій Драчук, 28 років. Сідає поряд із дружиною. — Її позавчора виписали. Ми збирались у понеділок до лікаря їхати. Бо тест показав, що дружина вагітна. І всі симптоми були, як при першій позаматковій вагітності. Звоню в "скору". Кажуть: тільки сільський фельдшер має право викликати "скору". Спасибі, фельдшериця Людмила Раціборжинська попалась толкова. Сказала, що їхати не можна. Наташу до лікарні могли не довезти.
За 40 хв. приїхала бригада лікарів: гінеколог Юрій Коцілевський, анестезіолог Анатолій Паламарчук, анестезист Роман Забужинський, асистент лікаря Римма Безверхня, операційна медсестра Галина Коломієць. Ще лікар "швидкої" та фельдшер. Привезли чотири великі чемодани і три менші із операційним набором, препаратами, плазмозамінниками, набором для знеболювання. Ще чотири "швидкі" пізніше підвозили плазму й лікарів. Оперувати почали за 15 хв.
— Коцілевський подивився на нашу одну лампочку, тільки головою покачав, — Наталія піднімає голову до стелі. Висить люстра на дві лампи без плафона. — Юра бігом ще одну вкрутив. І від сусідів світильник приніс.
До господині підбігає Джина — білий песик, нагадує породу чихуахуа, тицяє мордою в ногу.
— Про собаку забули, а вона крутилася межи ноги, то лікарі відбивалися від неї. Вона ж переживала за Наташу, — додає Юрій. — А ще лікарі мух від себе відганяли. Да, це правда, літали, нема що скривать. Вони ж зараз скажені. А тут почули стільки крові. Один із лікарів знімав операцію на мобільний. А другий каже: "Удали тот кадр, где муху убил". Мені сказали плазму розморожувати. Грів чайником воду, добавляв у тазик холодної, бо в гарячій може плазма звернутися. Потім пакетик плазми кидав, перевертав. Чотири пакети розморозив. Оперували отут на столі, — показує на полірований обідній стіл. — Він у нас розкладається. То постелили покривало, простинь.
Старша дочка прибирає зі столу коробку з-під торта, приносить зошит і підручник. Менша і собі бере книжку.
— Я теж скоро в школу піду. Вже азбуку напам'ять знаю. А, бе, ве, — скоромовкою називає букви.
— Юра з ними займається. Настя в школу йшла, множення й ділення знала. Хороший він у мене, так хотіла йому дитинку народити, — каже Наталія Волошина.
Юрій сідає на диван, кладе руку на коліно дружині.
— Ну, що, мамулечка, хай ще покиснуть ті простині й рушники, що в крові? Я вже завтра їх попробую відіпрати?
— Він мотався туди-сюди, між больницею і домом, за дітьми дивився. На 8 кілограмів схуд, — каже про чоловіка Наталія. — Зараз шукає вісім донорів. Бо вибрали у лікарні й на станції переливання майже всю кров. Маємо поповнити запаси.
— Нічого, усе нормально. Головне, щоб після операції відновилася. У таких умовах різали, могла мікробинка якась попасти, — зітхає Юрій. — Я за тих лікарів життя віддав би. Вони навіть не заїкнулись про гроші, а виклалися на сто процентів. Моя двоюрідна сестра в чотирьох церквах за Наташу молебні подала. Я теж молився, — знову зітхає. — За день до цього мені приснилося, що клопів знімаю зі своєї синьої байки. Так противно було вві сні. У соннику подивився — до хвороби і смерті.
— Їхали в Прибузьке, точного діагнозу не знали. Передали, що "катастрофа в животі", — розповідає завідувач пологового відділення Вінницької райлікарні 52-річний Юрій Коцілевський. — Узяли плазму всіх груп крові, потім ще двічі довозили. Виявилося, в Наталі рідкісна — друга негативна. Важка операція була — судини без крові, бо тиск упав, їх треба затискати, а не видно, де вони. Жінку в перші дві вагітності кесарили, то там спайки на спайках були. Анестезіологу потрібно орден дати, що в таких умовах працював, без апаратури, без кисню.
Після операції Наталію Волошину забрали в реанімацію до обласного центру.
— Когда жена пришла в себя в реанимации, анестезиолог подошел к ней: "Ну, что, лапочка, второй день рождения у тебя". Потом тоже постоянно подходил: "Ну, что, лапочка, ничего не болит?", — розповідає Юрій Драчук.
Цього року це третій випадок у Вінницькому районі, коли гінекологи виїжджають до пацієнта. Оперували у фельдшерському пункті на Мізяківських хуторах та в лікарні у Вороновиці.
2 
1
Коментарі
13