понеділок, 23 травня 2011 01:30

"Не хочу там учитися, на нас дивляться як на селюків"

Автор: Фото: Оксана ХАНАС
  34-річна полтавка Тетяна Верховська з донькою Даною вчать уроки. Дівчинка має вади слуху. Навчалася у спецшколі, рік у звичайній — там не мала розвитку. Після переведення до школи №15 у селищі Вороніна під Полтавою стала робити успіхи. Батьки раді, що школу вдалося відстояти
34-річна полтавка Тетяна Верховська з донькою Даною вчать уроки. Дівчинка має вади слуху. Навчалася у спецшколі, рік у звичайній — там не мала розвитку. Після переведення до школи №15 у селищі Вороніна під Полтавою стала робити успіхи. Батьки раді, що школу вдалося відстояти

"Нам дєтский садік обіщали, а тепер і школу хочуть закрити", — каже полтавка 31-річна Наталія Порутчик. У четвер, 12 травня, в актовій залі школи №15 у селищі Вороніна під Полтавою зібралися з півсотні батьків. Відстоюють, аби заклад не закривали. Найближчі до селища школи — за 3 кілометри на вулиці Пролетарській у Полтаві. Навчальний заклад хочуть закрити, бо він малокомплектний. Заповнений наполовину, навчається більше сотні дітей.

Мер Полтави Олександр Мамай та міське управління освіти пообіцяли не чіпати школу принаймні рік, бо батьки проти її закриття. Планують закрити навчальні заклади ще у двох приміських селищах — філіал школи №12 у Червоному Шляху і навчально-виховний комплекс №35 у Крутому Березі. Там також мала кількість учнів. Діти їздитимуть на уроки до Полтави.

На Полтавщині близько 600 сільських шкіл. У районах радяться, які з них можна закрити.

— Торік у село Клюсівка на 1 вересня прийшли троє дітей, — каже Тамара Кусайло з Новосанжарського відділу освіти. — Батькам пропонували раніше перевести дітей у сусіднє село. Не погоджувалися. Звикли думати, немає школи й село пропаде. Потім самі забрали документи і повели дітей до гурту.

На Миргородщині планують закрити вісім шкіл, по чотири у Гадяцькому і Чорнухівському районах. Розглядають закриття однієї-двох у більшості районів. Торік в області закрили 10 сільських навчальних закладів. Цього року їх буде понад 25.

— Робимо це не ради фінансової вигоди. Головне — дати дітям якісну освіту, — пояснює Сергій Сніцерев, начальник Миргородського відділу освіти. — Наприклад, у селі Ярмаки до школи ходять 15 дітей. Лише один клас повний, у ньому п'ятеро дітей. Решта займаються за індивідуальним графіком. Навчання одного учня в такій школі державі обходиться близько 14 тисяч, а з казни виділяють тільки 6.

Школярів із села Глибока Долина у квітні возили на екскурсію до Гадяцької гімназії. Там навчатимуться, якщо закриють їхню школу.

— Роботу організуємо так, щоб діти відвідували різні музеї і виставки, — каже Олександра Зозуля, директор закладу. — Сільські школи не конкуренти міським.

— Не хочу там учитися, — говорить дівчина із Глибокої Долини. Не називається. — На нас дивляться як на селюків.

У Котелевському районі не закриватимуть малокомплектних шкіл.

— Початкова школа №1 і загальноосвітня номер 2 розташовані на території сільськогосподарського підприємства "Батьківщина". Голова правління Олександр Коросташов узяв над ними опіку, — каже Людмила Давиденко із Котелевського відділу освіти. — В одній школі недавно відремонтував туалети, в іншій щороку капітально робить по два класи. Діти харчуються практично безплатно.

У Диканському районі, щоб не закривати чотири школи, об'єднують їх з дитячими садками.

— Без згоди громади закрити заклад неможливо, — пояснює Ганна Власюк, головний спеціаліст з обласної держадміністрації. — За два місяці до закриття мають попередити працівників школи і працевлаштувати їх. Дітей забезпечити підвезенням.

Приміщення шкіл консервують. Сподіваються за кілька років знову відкрити там навчальний заклад. Ті, які закрили раніше, руйнуються. Місцеві розбирають їх на будівельні матеріали.

Зараз ви читаєте новину «"Не хочу там учитися, на нас дивляться як на селюків"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі