11 років тому мене звільнили з попередньої роботи в школі. Незаконно! Вимагав через суд поновити. Але так нічого й не вийшло. Та ще й десь зникла моя касаційна скарга щодо незаконного звільнення та супровідні документи.
Із грошима було сутужно. Тож на комунальні послуги оформив субсидію. Для її отримання суд протягом трьох років направляв у відділ субсидій довідки, де чорним по білому писали, що мене незаконно звільнили з роботи, але з певних причин поки що не поновили. Одночасно обласна прокуратура мене інформувала, що справа про поновлення на роботі призначена для розгляду в касінстанції. Називали навіть терміни.
Учергове спілкувався зі слідчим прокуратури. Він розглядає питання — порушувати чи ні кримінальну справу про працівників суду, в яких пропали мої документи. Щодо моїх звернень у різні інстанції, щоб добитися правди, слідчий заявив буквально: ці документи для мене абсолютно нічого не значать, суддя — гарна людина, і тому вам краще забути про все. По справі були рішення суду — чиста відбувайлівка, бо документи знищили, а свідків залякали.
Бабло править світом
Зрозумів логіку слідчого: людина, з якої знущаються, у відповідні інстанції не має звертатися! Вона повинна або вчинити самогубство, або — самосуд над порушником закону.
Логіка небезпечна, але, на жаль, живуча. І все, як сказав один мій знайомий, через бабло. Воно править світом. І прокуратурі начхати на Конституцію та закони.
Офіційної відповіді, де поділися мої документи, чекаю й досі.
2 
1
Коментарі