У ставку в селі Михайлівка Великобагачанського району загинуло багато риби.
— Від нестачі кисню у водоймі та тривалої спеки першими постраждали щуки, — підсумовує місцевий рибалка-любитель 55-річний Анатолій Костенко. — Гляньте, скільки їх під берегом. Та найбільше загиблих щук можна побачити коло круглого шлюзу-регулятора. Якщо для ставка не знайдеться справжнього господаря, то невдовзі й жаби виздихають.
Формально господар у сільської водойми розміром 13,5 га є. Про це свідчить договір, укладений між Великобагачанською райдержадміністрацією та жителем Миргорода Олегом Радченком, 40 років. Документ датований 2 червням 2006-го. В ньому зазначено, орендар зобов"язаний навести належний порядок на прибережжі, обладнати кілька пляжів, регулярно зариблювати водойму мальком, підгодовувати рибу тощо.
— Жодного з переліченого не виконано, — каже сільський голова Микола Голубенко, 61 рік. — Восени 2006-го люди орендаря пошкодили шлюз-регулятор. Випустили зі ставка майже всю рибу, виловили її. Після цього їх ніхто не бачив. За кошти сільської ради довелося ремонтувати так званий "монах". З горем пополам домоглися, аби набрався попередній рівень у водоймі.
Протягом трьох років орендареві надсилали листи з юридичного відділу райдержадміністрації. Всі вони повернулися назад. У травні Олег Радченко з"явився у сільраді, просив дозволу випустити воду зі ставка. Запевнив, що почне виконувати вимоги договору. Спускати воду йому не дозволили. Тим більше, що був період нересту риби. Розірвати угоду оренди хочуть у суді.
Ставок нині цвіте. Вода в ньому смердюча, береги усіяні різним мотлохом і сміттям.
9 
1
Коментарі