За спиною донецького журналіста 30-річного Дениса Казанського плакат "Я против Януковича". Говоримо в офісі місцевого інтернет-видання "ОстроВ". Це — трикімнатна квартира в центрі Донецька, на вул. Горького. В одній із кімнат працюють п"ятеро. Денис веде в іншу — порожню. Спілкуємося російською.
— Днями возив бельгійських журналістів у Єнакієве, звідки родом Янукович, — розказує Денис. — Зупиняли людей на вулиці і запитували: як життя? Всі лаяли Майдан. Перед Януковичем схиляються. Зайшли в гості до однієї родини, ті назвали Януковича "божественним".
Бельгійці були в шоці — місто похмуре, із чорним снігом. Але люди не можуть визнати, що кругом розруха, що Єнакієво — Богом забута діра. Бельгійці запитали: вас не бентежить, що Янукович дуже багатий? Хазяйка будинку, куди нас запросили в гості, відповіла: президент має бути багатим. Бельгійці сміялися.
А ще був сусід, який маленьким ганяв голубів із Януковичем. Його запитали: як вийшло, що Янукович сів у в"язницю? А він: та ви не уявляєте, що у нас відбувалося! Тоді кожен другий сидів. Тут ішов район на район. Обрізи робили, одне одного калічили. Справжня війна була! Завершив так: творилося те саме, що зараз на Майдані. У Єнакієвому соромно зізнатися, що ти — проти Януковича.
Як на Донбасі загалом сприймають Майдан?
— Як щось антидонецьке — люди в Києві стоять, не працюють, нехай ідуть за верстати. Донецьк ставиться толерантніше, а в області прибічники Партії регіонів радикалізувалися. Електорат Януковича згуртували останні події. Ще років два тому мені на вулиці говорили: не підемо на вибори, розчаровані. А тепер кажуть: через Майдан нам затримують зарплату. Є інтернет, телебачення, але у 80 відсотків населення в головах стоїть фільтр і сприймають лише тих, хто розказує про Майдан гидоту.
У Донецьку б"ють за те, що люди наважилися висловити іншу думку.
Це — фашизм, сталінізм. Перебуваємо в тоталітарному просторі, де ти завжди винен. Суд, прокуратура — все проти тебе, і немає засобу проти цього "лому". Тітушки, які сидять в облдержадміністраціях Донецька і Запоріжжя з бітами — це і є обличчя влади. Це нагадує навіть не 1990- ті, а часи Нестора Махна. Коли всі формували загони головорізів. У кого загін крутіший, той і виграв.
Як себе показала влада за останні два місяці?
— Весь світ побачив, що вона не має легітимності — тримається на бейсбольних бітах і тітушках. Путіну потрібна Україна, але й він розуміє, що політично Янукович — майже мертвий. А в західних політиків ця людина викликає огиду.
Чому в Україні так склалося? І як це змінити?
— Один регіон окупував усю країну, обрізав соціальні ліфти й можливість хоч якось впливати на ситуацію жителям інших областей. Лояльність, клановість — ось що має значення. Приклад — міністр доходів і зборів Олександр Клименко та його заступник Віктор Левицький. Останній до приходу до влади Януковича займався мережевим маркетингом. Це заняття домогосподарок. А тепер має кортежі. Ще в них був друг Климент, з яким ми пересікалися. Напередодні призначення Клименка він із ним посварився. Ось цей Клим досі ходить по Донецьку, продає косметику й говорить: блін, хто ж знав — не розійшлися б тоді, був би зараз замміністра.
Промисловість Південного Сходу, який нібито годує Україну, з кожним роком втрачає рентабельність. Це — залишки вимираючих виробництв. Продовжуємо викопувати вугілля з землі й робити чавунні чушки, а весь світ випускає айпади. Китайці не приїдуть у місто тітушок будувати заводи.
Керівник державної шахти мені говорить: Янукович "відвантажує" нам багато грошей на покриття збитків. Шахтарі не зацікавлені в закритті шахт. І від них українській економіці шкоди більше, ніж від тих, хто нібито "не працює, а стоїть на Майдані". Хто не працює, той для економіки є нулем, а ці — конкретно в мінус. Тому шахтарі проголосують за умовного Симоненка, який до безкінечності даватиме подачки, і продовжуватимуть казати: ми працюємо.
Яким бачите подальший розвиток ситуації?
— Зараз "регіонали" готують плацдарм для відступу. Бачать, що всю Україну не утримають і готові її порвати. Путін розуміє: Україну неможливо втягнути в Митний союз, інакше половина її повстане, й будуть проблеми з його газо- і нафтопроводами. Тому працюватимуть над роз"єднанням. Розкол можливий не по центру, а по лінії Донбасу.
Від цього є якісь позитиви?
— Іноземці, які тут були, говорять: із точки зору демократії варто провести референдум і вирішити, чи йдете в один бік, чи робите федерацію або конфедерацію. До останніх подій я був великим прибічником соборності. Але якщо більшість на Донбасі за варіант федерації — із цим потрібно щось вирішувати. Щоб і далі не топтатися на місці.
Єдиний ефективний спосіб зберегти Україну — прихід до влади проукраїнського диктатора. Якщо б "Правий сектор" у Донбас заїхав на котку: Єфремова — у в"язницю, повна люстрація, губернатор — із Польщі за контрактом на п"ять років. Місцеві не протестуватимуть, не підуть воювати за Януковича і громити облдержадміністрації. Тоді буде єдина Україна.
Уявімо, що було б, якби 2004 року Донбас відчалив. Це 7,5 мільйона людей, з яких 80 відсотків — за Партію регіонів та комуністів. Якби вони не голосували, то на останніх виборах Компартія не потрапила б до парламенту, було б менше голосів за "регіоналів" і не було б президента Януковича. Не було б "донецьких" як явища, і Україна навіть не сперечалася б про те — чи варто їй іти в Митний союз. Чи потрібен Донбас Україні такою ціною?
Якою тут може бути роль олігархів, зокрема Ріната Ахметова?
— Активи в Україні зараз колосально просіли. Жоден нормальний бізнесмен не вкладатиме гроші сюди. Бо завтра може прибігти кодло тітушок.
Ахметов, звісно, розуміє ситуацію й реагує, і зрушення є. Але реагувати різко він не може. У бізнесових і провладних колах багато людей сидять в очікуванні сигналу. Коли побачать, що Янукович втрачає владу — одразу перейдуть на інший бік.
Ахметову не вигідно бути у складі Росії, бо там його задавить Путін. І Донбасу там одразу настане кірдик. У масштабах Росії яке може бути донецьке лобі? А тут воно розказує, що Донбас годує Україну.
Відколотися й існувати як незрозуміла республіка Донбас, де він буде хазяїном кишенькової держави — це, можливо, Ахметову й вигідно. Однак для людини, яка мислить як європеєць — усе це жахливо й абсурдно. Але запитайте на референдумі: чи хочете ви відколотися в державу Донецьк-Луганськ із президентом Ахметовим? Запевняю: 60 відсотків скажуть "так", — Денис переглядає повідомлення на чорному айфоні.
Хто здатен змінити владу й забезпечити хоч якусь справедливість у країні?
— Хоч якусь — опозиційний президент, який згладжуватиме полярність позицій. Але це буде тліючий варіант. Із таким керманичем ми продовжуватимемо загнивати, як і останні 20 років.
3 
1
Коментарі