Виборчий округ №13 на Вінниччині — один із найскандальніших. Тут балотувалися дев'ятеро кандидатів, але реальна передвиборна боротьба тривала між нардепом Миколою Катеринчуком і місцевим бізнесменом Петром Юрчишиним. Відкрили кілька судових справ щодо нечесної передвиборної агітації. В останній тиждень працівникові команди Юрчишина прострелили ногу гумовою кулею. Міліціонери винних допитали й відпустили.
Петро Юрчишин у Хмільнику на Вінниччині володіє санаторієм "Радон", рестораном "Маестро", молокозаводом і фермерським господарством. Домовляємося провести разом із ним день виборів.
О 12.00 на зупинці в центрі міста зустрічає водій кандидата. Підвозить до двоповерхового будинку на вул. Дзержинського. Господар зустрічає нас біля парадного входу. Одягнутий у спортивні штани синього кольору й білу майку. Босий, тримає телефон біля вуха.
Весь час дзвонять друзі. — Проходьте, — запрошує. — Ми цим входом не користуємося, ходимо через задній двір, але там зараз дуже слизько. До нас щойно в хату залетіла маленька жовта пташка. Кажуть, то погана прикмета. Ми з малим ледве її вигнали.
Заходимо до вітальні, там на планшеті дивиться мультики онук Юрчишина 4-річний Сергій.
— Дружина до церкви пішла. Після загибелі сина ми щотижня ходимо молитися, — каже Петро Васильович. — Я сьогодні залишився вдома, бо за няньку для онука, та й вибори. Донька та зять поїхали зранку на роботу.
Юрчишин запрошує на кухню. Кімната гарно мебльована. Петро Васильович пропонує заварну каву. Сергій пригощає цукерками "Червоний мак". Каже, що то його улюблені, сідає на руки, показує мультики на планшеті. У Петра Васильовича раз за разом дзвонить телефон.
— Друзі дзвонять від шостої ранку. Знають, що я вже не сплю. Всі хвилюються, а я ні, бо впевнений, що перемога за мною.
Петро Васильович варить у турці міцну каву. До неї подає сир, цукерки й калиновий джем. Каже, з'їдає такого за зиму дві трилітрові банки.
— Учора об'їхав весь свій округ, дивився, чи познімали агітацію. Сьогодні встав зранку, позаймався на тренажерах, прийняв душ, поговорив із сім'єю. Зараз поїду голосувати.
Поки п'ємо каву — із церкви приходить дружина кандидата Людмила, приїздить товариш Наїрі.
— Я знаю братів Юрчишиних років чотири. Стільки, як вони зробили — не зробив ніхто. Як не пройде до Верховної Ради, будемо оскаржувати, — каже Наїрі.
Людмила пропонує обід, відмовляємося, бо треба їхати голосувати.
— Моє життя закінчилося в 45, а чоловікове — в 50 років, коли трагічно загинув наш син Сергійко, — розповідає. — Тільки онук, якого назвали на честь сина, повернув до життя. А коли опоненти чоловіка почали нас брудом поливати, то підняли з могили навіть покійного сина. Бридко від цього.
Близько 14.00 збираємося їхати по дільницях.
— Найперше, що потрібно зробити — провести люстрацію в міліції, прокуратурі, судах. Підстрелили мого агітатора. Людина в лікарні, а нікого не покарали, навіть не затримали стрільця. В міліції сказали, що відкрили кримінальне провадження.
Юрчишина телефоном попереджають, що проти нього готують махінації. Тому кандидата супроводжують друзі. Заїжджаємо на одну з дільниць. Там Юрчишин запитує, яка явка, чи не було порушень. Далі їдемо на дільницю, де має проголосувати він і дружина. Петро Васильович заходить до кабінки для голосування з онуком. Потім разом із братом Миколою їде на інші дільниці свого округу.
1 
1
Коментарі