20.30. Вівторок, 16 серпня. Мешканці наметів під Печерським райсудом Києва огороджують свій табір червоними залізними парканами. Зв'язують їх мотузками. Ночують тут другий тиждень. Виступають проти утримання під вартою екс-прем'єра Юлії Тимошенко.
40 наметів стоять обабіч тротуару. Їх на правах громадських приймалень установили народні депутати. Переважно — "бютівці". На пластикових стільцях сидять люди. Семеро за столом співають "Там соловейко щебетав". Дехто читає газети. Інші сплять усередині на дерев'яних піддонах, накритих пінопластом. Дві літні жінки закуталися в ковдри й дрімають сидячи. Чоловік в останньому наметі укривається поліетиленовим плащем із символікою БЮТ. З-під "ковдри" видно ноги в брудних шкарпетках. Поряд — чорні гумові шльопанці.
21.00. До першого намету приносять їжу. З картонних коробок дістають судки. Порція складається з макаронів по-флотському та фаршированої перчини. Вишиковується кількаметрова черга.
— Йой! Зразу подумав, що то якийсь депутат приймає, — жартує 64-річний Петро з міста Ромни на Сумщині.
Комендант містечка 47-річний Сергій Тріщанович видає одноразовий посуд. За півгодини 18-річний Юрій Шкарта та 19-річний Володимир Радисюк із села Романівка на Житомирщині розливають каву та чай.
— Самі сюди приїхали, — розказує Юрій. — Тут можемо більше для країни зробити, ніж удома. А щодо грошей, які тут нібито платять, то це все вигадки.
Під наметом 48-річний Олександр Ліщенко декламує вірші Сергія Єсеніна. В одній руці тримає аркуші з поезіями, другою махає. Йому підігрує на баяні Дмитро Булава, 27 років. Він приїжджає сюди щодня.
— Людям не вистачає мистецтва, — говорить. — Намагаюся їх надихати.
Перед північчю обидва йдуть із містечка, щоб устигнути до закриття метро.
Уздовж шатер проходять нардепи-"бютівці" Олександр Рябека та Іван Кириленко. Останній лузає зернята та спльовує лушпиння в руку. Сідають за столом у наметі з табличкою "Крым за Тимошенко". На столі лежать яблука, печиво, насіння, стоять пляшки з мінералкою.
— Депутати чергують по 6 годин. Ведемо список. Поки що ніхто не сачкував, — розказує 51-річний Олександр Рябека. — Прийом громадян — цілодобово. Часто люди приходять нібито з пропозиціями. Але все зводиться до "Давайте їх стріляти!". Суцільні емоції.
03.00. До Рябеки та Кириленка підходять нардепи-"бютівці" Володимир Дончак, Олексій Логвиненко, Степан Курпіль та Олександр Стешенко.
— А-а-а! Вожди! Товарищ, верь, взойдет она, звезда пленительного счастья! — вітається 56-річний Олексій Логвиненко.
— Усе, друзі, ми пішли! — каже Іван Кириленко, 54 роки. — Там на столі все є: яблука, насіння. Успіхів!
04.00. Починається дощ. Люди ховаються по наметах. Четверо продовжують грати в карти.
05.00. Світає. Дощить. На Хрещатику зупиняється "Тойота Камрі". Із заднього крісла висідає чоловік років 35. Підходить до міліціонерів, що чергують біля дороги напроти входу до суду. Похитується.
— Навіщо вся ця фігня тут? — запитує в них і показує на намети. Ті не відповідають. Чоловік ходить туди-сюди. Присідає до картярів і проситься теж зіграти. Вони відмовляють.
— Підемо поговоримо, земляк, — звертається до нього Ігор з Івано-Франківська. — Кавою тебе пригощу.
Обіймає його за плечі. Йдуть Хрещатиком у напрямку Бессарабського ринку. Машина рушає за ними.
06.00. Дощ не перестає. Під'їжджає автобус із "Беркутом". Протягом 30 хв. уздовж дороги паркуються ще 10 автобусів із правоохоронцями.
— А знаєте, що найбільше мене тут здивувало? — говорить біля одного з наметів чоловік на ім'я Едуард, викладач історії з Хмельницького. — Приходять люди, приносять їжу і воду. Запрошують до себе прийняти ванну. Був у одній квартирі, тут неподалік. Таких хором іще не бачив. Думав, нас підтримують тільки небагаті.
7.35. "Беркутівці" у шоломах та дощовиках стають обабіч в'їзду до суду. Мітингувальники теж підтягуються туди. За 5 хв. проїжджає автозак із Юлією Тимошенко.
— Ю-ля! Ю-ля! — вигукують учасники акції.
3 
1
Коментарі
2