Народний депутат із фракції "Наша Україна" 63-річний Мустафа Джемілєв очолює Меджліс кримськотатарського народу. Розмовляємо в його чотириповерховому будинку в Бахчисараї. Робочий кабінет Джемілєва на третьому поверсі. На столі хаотично розкидані папери. Народний депутат грає у якусь гру на комп"ютері. Пропонує сісти за журнальний столик біля телевізора. Закурює. Розмовляємо російською. Розпочинаємо з того, що торік у серпні Джемілєв став радником прем"єр-міністра Віктора Януковича.
З яких питань радите?
— Про те, що у прем"єра має бути радник із Меджлісу, говорили давно. Коли в Бахчисараї почастішали сутички між кримськими татарами і слов"янами, приїхав Янукович. Ми тоді зібралися з силовиками у кабінеті прем"єра автономії, і я ще раз завів про це мову. Він одразу запропонував цю посаду мені.
У кабінет заходить дружина Джемілєва Сафінанр, у фартуку з підносом. На ньому кава по-татарському — з молоком.
Як на це відреагували в "Нашій Україні"?
— Я обговорював пропозицію Януковича з президентом Віктором Ющенком. Він сказав, що варто погодитися. І що будучи радником, я через Кабмін міг би сприяти вирішенню питань Секретаріату президента і "Нашої України".
Давно знайомі з Януковичем?
— Нас познайомив 2002-го Ринат Ахметов. Він тоді створив у Криму Партію мусульман України, аби розколоти кримських татар і відбити на виборах якомога більше голосів. Ми з Рефатом Чубаровим тоді їздили до Ахметова в Донецьк на переговори. Він нас прийняв у себе в резиденції в Ботанічному саду. У нього там така розкіш... На всю стіну акваріум з рибками, — захоплено розводить руками. — Нам удалося його переконати, що вкладені в партію гроші не окупляться голосами. Та партія проіснувала рік, і він її розпустив.
Мустафа Джемілєв збиває попіл у попільничку і продовжує:
— Я тоді назад не міг вилетіти до Бахчисарая. Ринат великодушно надав мені свого літака. У нього невеличкий "Фоккер".
Чому супроводжували Януковича під час його візиту до Туреччини?
— Там майже двомільйонна кримськотатарська діаспора. Туреччина сильно впливає на вирішення кримськотатарського питання у Криму. Власне, з нашим і турецьким прем"єрами ми про це говорили.
Тимошенко керується виключно власними інтересами
Як сприйняв тоді Янукович смерть Кушнарьова?
— Під час прес-конференції йому принесли записку. Він її прочитав і завмер. Кілька секунд не реагував на запитання. Потім вибачився. Сказав, що загинув його близький друг, і попросив повторити. Турецький журналіст запитав, від чого помер його друг. Янукович відповів: "Мой друг умер от пули". У присутніх був шок. Щойно говорили про стабільність і процвітання України, а тут таке... — сміється. — Але Янукович нічого не став пояснювати. Це зробив турецький прем"єр Ердоган. Сказав, що це нещасний випадок.
Можливе таке, що на наступні вибори ви підете у списках Партії регіонів?
— Можливо. Ми ще не знаємо, з ким підемо в списках. Для Меджлісу головне — мати представництво у Верховній Раді. Тому ми будемо вести переговори з тими, хто точно подолає тривідсотковий бар"єр. Ми проти "регіоналів" нічого не маємо. Але вони зараз у коаліції з комуністами, а для нас це недопустимо. Точно не підемо на вибори з БЮТом. Тимошенко керується виключно власними інтересами.
Джемілєв каже, що на минулих парламентських виборах Меджліс приніс "Нашій Україні" 67 тис. голосів кримських татар із можливих 90.
Чому в кінці 1980-х ви вирішили повернутися в Україну?
— Я завжди хотів повернутися. Під час заслання єдиним задоволенням кримських татар було ходити в гості одне до одного. Були строгі обмеження: не дозволялося виїжджати далі чотирьох кілометрів за територію. Коли дорослі збиралися, завжди говорили про Крим і називали речі своїми іменами. Я пам"ятаю 1953 рік, коли помер Сталін. Ми про це дізналися вранці по радіо. Першою реакцією мого батька було: "Здох, нарешті, собака". У школі нас зібрали на лінійку, й завуч плачевним голосом почав говорити промову. Не закінчив її, розплакався і побіг. Я подумав, що він мене, скотина, обманює, і пішов за ним. А він зайшов у порожній клас, б"ється головою об стінку і плаче. От такий був психоз. Усі навколо плакали, а ми — ні. До нас підбіг друг сім"ї Рішат Бекманбетов і каже: "Я приніс цибулину, давайте закапаємо очі і будемо плакати. Інакше нас арештують".
За що вас уперше засудили?
— Тоді політичних в"язнів судили зазвичай за двома статтями. Одна — це антирадянська пропаганда й агітація з наміром підриву радянської влади. За неї давали від 7 до 15 років ув"язнення. Засуджених садили до окремих таборів. У Мордовії таких було три. А 1966-го ввели ще одну статтю — наклеп на радянський лад. За неї давали до трьох років. Мене судили за нею сім разів. Удома я завжди мав готову валізу із зубною щіткою й одягом. У камері таких, як я, завжди садили з кримінальниками — щоб більше нас товкли. Але мені щастило, бо я відразу обростав потрібними знайомствами й досконало володів "фенею" (жаргон злочинців. — "ГПУ"). У кримінальному світі політв"язнів поважали. Ми завжди мали проблеми з адміністрацією тюрми, тому потенційно не були "стукачами". Також у багатьох засуджених були правові проблеми: написати скаргу, подати протест. Я добре в цьому розбирався, за що отримав кличку "Прокурор".
З багатьма злодіями у законі познайомилися?
— Ні. Останній свій термін я мотав у Магадані. Там посварився з начальником в"язниці. Мене посадили в ізолятор. Я туди зайшов і відразу зрозумів — тут сидять останні негідники. Врятував злодій у законі Ґоґа, який наказав мене не чіпати. Тоді проти мене відкрили ще одну кримінальну справу, за якою могли тримати за ґратами довічно. Треба було якось передати на волю інформацію. Навпроти в камері сидів чоловік, який трохи знав англійську. Він мені й допоміг. Тоді саме мав звільнятися цей Ґоґа. Лист я написав на сигаретному папері. Скрутив його в кульку. Витягнув з трусів резинку. Кульку прив"язав до нитки, яку витягнув зі шкарпеток. Зробив рогатку і перекинув йому.
До кімнати заходить чоловік. Спілкуються татарською. Джемілєв каже, що нам краще піднятися на четвертий поверх. Заходимо у велику кімнату, заставлену всілякими сувенірами, кубками, медалями. На стіні ялинкою висять старовинні мечі. Показує той, який йому подарував колишній прем"єр Юрій Єхануров. Під ними на стелажах лежать кинджали.
— Тут дружина вирішила створити мій музей. Я їй кажу, що ще живий. А вона жартує, що дуже довго доведеться чекати, — сміється.
Каже, що відвідати музей зможе будь-хто.
У Києві Джемілєв проживає у двокімнатній квартирі. Отримав її як народний депутат. Його син працює у Бахчисараї в компанії мобільного зв"язку "Life:)", яка належить туркам і Ринату Ахметову. Донька — викладач фізики та математики. Зараз не працює, бо доглядає двох дітей.
Мустафа Джемілєв стверджує, що власного бізнесу не має. Живе на 30 тис. грн у місяць. З них двадцять — зарплата депутата, решта — пенсія.
У Бахчисараї є слов"янські та кримськотатарські квартали. В одному з останніх розташований православний монастир. Його охороняють чоловіки у бронежилетах, з палицями й пістолетами. Називають себе козаками. У кореспондентки "ГПУ" цікавляться, чи вона в місті сама. Мовляв, слов"янці у кримськотатарському районі ходити небезпечно. Один береться провести до слов"янського району...
1943, 13 листопада — народився у с. Айсерез Судацького р-ну в Криму
1965 — закінчив Ташкентський інститут інженерів іригації та меліорації сільського господарства
1959 — електрослюсар Мирзачульського ремонтно-механічного заводу Ташкентської області
1961 — керівник відділу Союзу кримськотатарської молоді у Ташкенті
1966 — уперше ув"язнений. Усього має сім судимостей, провів за ґратами 15 років
1991 — голова Меджлісу кримськотатарського народу, президент Фонду "Крим"
1998 — обраний народним депутатом від Народного руху України
2002 — обраний народним депутатом від блоку Віктора Ющенка "Наша Україна"
2006 — обраний народним депутатом від блоку "Наша Україна"
Одружений, має доньку й двох синів
1 
1
Коментарі