"Путін зацікавлений у введенні воєнного стану і третьому Майдані" - Чорновіл

 

— Трохи затримався, — каже 50-річний Тарас Чорновіл, колишній народний депутат. — Поїхав на телеефір, а переді мною писали Ольгу Богомолець (народний депутат України. — "ГПУ"). Вона привезла туди весь гардероб, переодягалася. То все затягнулося.

Із Тарасом В'ячеславовичем зустрічаємося неподалік метро Контрактова площа. Йдемо до найближчого пабу "Портер". Вхідні двері відчинені. Відчуваємо різкий запах хмелю, бо тут варять пиво. Освітлення тьмяне. Чорновіл дістає мобільний, фотографує велику картину на стіні. Там зображені двоє янголів із сумними обличчями. Один курить, другий тримає пляшку пива.

Ви говорили, що російський президент Путін завжди ставить кілька завдань. Які вони зараз щодо України?

— Є малі завдання. Перше — зірвати мобілізацію. Поява великої кількості резервів і постійне їх підучування робить нашу армію сильнішою. Пішла реальна військова допомога. Довбемо москалів системою наводки, що дали американці.

Друге — удар по іміджу української влади. Наприклад, скрізь розказують про липецькі шоколадки Порошенкового заводу.

Третє завдання потужніше — тема запровадження воєнного стану. Росія до цього під­штовхує. Якщо його введуть на Донбасі, то розповзеться на сусідні області. Економіку треба буде переводити на воєнні рейки. Мобілізувати фінанси, пояснити, чому йдемо в технічний дефолт. Тоді він — гарантований. Гроші висмоктуватимуть з усіх сфер, зокрема соціальної, та спрямовуватимуть на озброєння. Півроку можуть не платити пенсії. Це, напевне, спричинить соціальний вибух, і цю владу зметуть.

Воєнний стан перед­бачає: маємо чітко зафіксувати, що Україна перебуває у стані війни з Росією. Та скаже: вони оголосили, що з нами воюють. Підтягнуті до кордону їхні війська тільки цього й чекають. Можливо, на своїй території виграємо війну в Росії. Але якою ціною?

Якими можуть бути втрати?

— Вони будуть дуже великі. Скажімо, наших загине 100 тисяч із мирними жителями, а росіян — 80 тисяч військових.

Які надзавдання в Путіна?

— Щоб Україна здалася, її можна було добити й аби опинилася під повним керуванням Москви. Має надію влаштувати переворот через розбрат у владі, економічну ситуацію. На тлі третього Майдану до влади може прийти проросійська людина, як-от Юлія Тимошенко. Вона керована, на неї є компромат. Путін довіряє Тимошенко.

А Тимошенко?

— Вона розуміє, що старі зав'язки коштували їй президентського крісла. Колись її соратник Андрій Шкіль сказав: "Оці хі-хі Тимошенко з Путіним забрали в неї три проценти на виборах 2010 року". В неї за це багато злості. Але Юлією Володимирівною можна маніпулювати і тримати на гачку.

Атаки бойовиків, розстріли мирних жителів — спосіб примусити Україну пристати на умови Кремля?

— Так, це тиск, щоб ми пішли на поступки.

Чорновіл замовляє в офіціантки каву американо.

Коли й куди Путін може вдарити найболючіше?

— Не вірю у великі наступальні операції. Хіба в Путіна відключиться мозок. У випадку великої війни перші удари підуть по промислових підприємствах — бомбитимуть Дніпропетровськ, Запоріжжя. Основне — удар по дніпровському каскаду (шість гідроелектростанцій — Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпровська й Каховська. — "ГПУ"), по мостах. Це 100–150 тисяч утоплених за мить.

Росія хоча б частково почне виконувати мінські домовленості?

— Потрошку доведеться. Ми не прийняли ультиматум Путіна від 15 січня. Його суть — відмовитися від мінських домовленостей і піти на нові. Там не мало бути пунктів, що тут не можуть перебувати російські війська, що місцеве самоврядування обирають винятково за українськими законами. Порошенко відмовився, то почали "кошмарити" терактами. Маємо наполягати на мінських домовленостях. Їх визнають Євросоюз, Сполучені Штати.

Треба встояти два-три місяці. В Росії ситуація погіршується з кожним днем, Путіна почнуть залишати соратники. Зокрема, з так званого кооперативу "Озеро" — особливо наближені до нього люди: брати Ротенберги, Ковальчук. Півтора тижня тому була інформація, що російські олігархи втратили 78 мільярдів доларів. У Росії є люди, які здатні реалізувати давню традицію царевбивства. Путін розуміє, що годинниковий механізм заведений. Відступити не може. Але й наступати не вдається.

За яких умов зможемо повернути втрачені території?

— Крим анексований. Очевидно, там уже стоїть ядерна зброя. Путіну півострів був потрібен як військова база. Цивільне населення його не цікавить. Путіну треба коридор не до Криму, а до Одеси — щоб повністю відрізати Україну від моря. Але для цього слід кинути десь 100 тисяч підготовленої армії, а щоб утримувати її — вдвічі більше. При цьому щомісяця вивозити близько 10 тисяч трун. Повернення Криму можливе після розвалу Росії та блокади її ядерних об'єктів. Верхня межа — безкінечність, нижня — два роки. Не раніше утворення Сибірської республіки — коли почнеться розподіл Росії.

На Донбасі є дві території, нерівноцінні за розмірами. Одна внутрішньо орієнтується на Україну. Друга — там, де живуть безнадійні "ватники", які за Росію. Що більше зорієнтовані на Україну, повертатимуться швидше. До кінця весни відвоюємо якісь із населених пунктів. Потім буде певне заморожування конфлікту. Решту можемо забрати років за два, коли Росії буде дуже погано.

До столику підходить офіціантка. Чорновіл замовляє ще одну каву.

Які основні здобутки Порошенка за вісім місяців президентства? У чому невдачі?

— Є одна помилка — акторське мистецтво. Не дотягує. Як старий дипломат гарно вивчив, як поводитися за кордоном. А от в Україні комплексує. Розгублюється, до кінця не пояснює.

Позитив — не лізе за свої повноваження. Основну масу зусиль зосереджує на нацбезпеці й обороні, міжнародці. Заявив 62 реформи. До кінця цього року можна законодавчо їх закріпити, щоб 2016-го запустити і 2017-го виправляти помилки. Це реально. Однак склад уряду не відповідає викликам. Пробуксовка по їхній лінії. Кабмін показав, що не збирається проводити реформи. Хоче жити по-старому. Зате з Яценюка актор — шикарний. Кожне засідання уряду — його бенефіс.

На міжнародній арені Порошенко робить правильні речі. Щодо воєнної ситуації — дуже швидко зрозумів, що є і чим це загрожує. Порошенко — це партія миру, Яценюк — війни. Хоча хто здав Крим? Яценюк із Турчиновим. Хто не оголошував навіть антитерористичної операції, коли захопили Донецьк, Слов'янськ, Краматорськ, Маріуполь? Яценюк із Турчи­новим.

Чому вони так діяли?

— Певне, були домовленості. Тоді всім керувала Тимошенко — її людина Турчинов виконував обов'язки президента. Вони були готові здати Крим і Донбас. Потім зрозуміли, що Путін полізе на Харків. Запанікували.

Війну почав Порошенко після обрання президентом. 25 травня відбулися телефонні розмови з генштабом і Нацгвардією. Петро Олексійович пояснив, що треба йти вперед. Перша українська наступальна операція почалася саме того дня. З моменту інавгурації пішов сильний опір. Тоді росіяни підтягнули до кордону понад 80 тисяч військових. Існувала серйозна загроза вторг­нення. А в нас армії як такої не було. Порошенко пішов на перемир'я. За цей час зробили більш-менш боєздатну армію. АТО почали керувати з Генштабу під його управлінням, а не заступник голови СБУ.

Багато говорять про недолугу кадрову політику президента.

— Тут є питання. Гонтарева з Нацбанком пробуксовує. Діяльністю генпрокурора Яреми теж не можна бути задоволеними. Могли оголосити: з сьогоднішнього дня вся прокуратура не працює. Лишаються тільки прибиральниці й охорона. Тиждень її немає. Змінюють закон про прокуратуру. Прописують, що працювати може той, хто має базову юридичну освіту. Більше жодних обмежень — ніякого досвіду роботи у правоохоронних органах. Набирають нових людей. Можна й тих, що вже були. Але всім перевірку та випробувальний термін — до трьох місяців. Зараз вони такі спокійні, бо за нинішнім законом заміни їм немає. Там лишаються люди старої системи. Навіщо їм різати курку, яка несе золоті яйця — саджати криміналітет, якщо він приносить бабки? За умови змін у прокуратурі навіть при Яремі був би результат.

Говорять, що генпрокурором можуть призначити Юрія Луценка. Хай. Цей хоча б холерик, злий — йому ще хочеться комусь помститися. Це не буде добре, але стане трохи краще.

Виходимо на вулицю. Чорновіл припаркувався неподалік пам'ятника Сковороді. Дорогою розказує, що за два дні на кілька тижнів поїде до синів. Ті живуть в Німеччині. 22 січня їм виповнилося по 27 років.

— Подарунків їм ніяких не купую. Дам гроші — самі щось виберуть.

1 рік Тарас Чорновіл курить електронну сигарету, що подарував молодший син.

Працює консультантом

— "Регіонали" не хотіли, аби Порошенка обрали міністром закордонних справ, — згадує Тарас Чорновіл 2009 рік. — Мабуть, була вказівка з Мос­кви. Я мав тоді можливості вплинути на Януковича, щоб Порошенка призначили.

Із Віктором Януковичем почав працювати на президентських виборах 2004 року. Був керівником його виборчого штабу. Після того двічі ставав народним депутатом за списком Партії регіонів. Пішов від "регіоналів" 2008-го. Критикував можливість створення коаліції з Блоком Юлії Тимошенко.

На парламентських виборах 2012 року програв округ у Києві теперішньому генпрокурору Віталієві Яремі. Отримував депутатську зарплату. Коли торік її скасували, влаштувався консультантом із міжнародного права в юридичну фірму, що обслуговує агробізнес. Консультує й інші компанії.

Від першого шлюбу має близнюків 27-річних Богдана й Максима. Вони живуть у Німеччині. Богдан працює програмістом, Максим — маркетологом. Син від другого шлюбу 16-річний Маркіян хоче навчатися на економіста.

×