Яка роль у цих здобутках президента Порошенка
Ну от і ще одна перемога прийшла на нашу землю.
Не встигли опорожнити як слід чарки й келихи, наповнені во славу міністра Гелетея, котрий доповів про перемогу України в антитерористичній операції, як треба пити за міністра Клімкіна. Бо він теж переміг – і також на українсько-російському фронті.
Вважай три місяці ми з вами ламали голови: чому не ратифікується Угода про асоціацію з Євросоюзом, чому зволікає Порошенко – чому не подає історично важливий документ у Верховну Раду? Навіть далекі від політики люди розуміли: й найкоротшу паузу Кремль розцінить як слабкість і посилить тиск не лише на економічному, а й на воєнному фронті. Нас заспокоювали: треба попрацювати дипломатам – є загроза блокування ратифікації деякими країнами континенту.
Дипломати справді попрацювали. Проте не лише над розчищенням місця в Європі для нашої стражденної країни. Гвардія міністра закордонних справ Клімкіна думала над тим, як би вступити у співтовариство так, щоб ні на йоту не постраждали інтереси Росії. Янукович – той з пацанською прямотою мостив поряд із собою за переговорним європейським столом Путіна: мовляв, Москва краще знає українські вигоди. Порошенку з командою так чинити було не з руки: війна ж з московитами йде, увесь цивілізований світ санкціями проти них повстав. Та й статут ЄС забороняє присутність сторонньої особи – це ж те саме, що на шлюбне ложе третього запрошувати: воно й можна, але є збоченням, і невідомо, хто жениться, а хто – на правах друга сім'ї. От Клімкін і придумав таке, що інакше, як перемогою, й не назвеш.
Дізнавшись про здобуток української дипломатії, Росія навіть свої пропозиції щодо змін у тексті угоди України з ЄС відкликала. Усі 60 сторінок убористим шрифтом, які минулого тижня передала, було, до Києва та Брюсселя для вивчення й урахування. Гадаєте, злякався Кремль чи визнав марність зусиль? Ні – потреба відпала.
Україна устами міністра закордонних справ заявила: Договір про асоціацію в повному обсязі вона ратифікує у вівторок, 16 вересня 2014 року, а діяти він у повному обсязі почне з 31 грудня 2015 року. Тобто наша країна проштовхнула в ЄС відтермінування адаптації у вітчизняне законодавство частини європейських стандартів. І пішла на це, як запевнив Клімкін, без додаткового тиску з боку Росії, що, на його думку, має бути предметом національної гордості.
Що ж, питаєте, Порошенко з Клімкіним самочинно вирішили відкласти? Принципові пункти, які не влаштовували агресивну північну сусідку: весь цей час не діятимуть положення Договору про зону вільної торгівлі. Тобто не діятиме те, що становить чи не головний зміст документа.
Почувши про такі корективи до європейського вибору українського народу, заступник голови МЗС України Данило Лубківський подав у відставку, заявивши, що це "неправильний сигнал усім: агресору, союзникам і, найважливіше, українським громадянам. Саме зараз наша економіка, як під час смертельної хвороби, – наголосив дипломат, – повинна самостійно вирвати шанс на життя. Вибір не відкладається, інакше він – не вибір".
З такою оцінкою "перемоги Клімкіна" не погодився головний лікар "смертельно хворої" економіки – велемудрий прем'єр Арсеній Яценюк. Йому, кажуть, вистачило 48 секунд, аби знайти вигоди від несподіваного дипломатичного маневру. Голова Кабінету Міністрів ледве не підстрибнув від радості, бо "преференції для Києва, які діяли останні півроку, залишаються, тож вітчизняні товари ввозяться на територію країн-членів ЄС без мита, а європейські, які надходять в Україну – митом обкладаються".
Чи є в цьому виграш Росії? Іще й який. По-перше, вона пригальмувала ходу Києва у лоно європейської родини. По-друге, і це найголовніше – виграла час.
Адже до 31 грудня 2015 року, як сказав би в такій ситуації Ходжа Насреддін, або емір помре, або ішак здохне. Тобто або Україна перестане існувати як цілісний суб'єкт, заради чого Кремль витрачає нині неабиякі зусилля і на що сподівається, або з Європою станеться таке, знову ж таки не без участі Росії, що вона махне на норовистий Київ колективною рукою і віддасть його на поталу Кремля.
То що ж сьогодні ратифікуватиме Верховна Рада? Без сумніву, історичний для країни документ. Проте він, на жаль, мало додасть до вже знайомої нам політичної частини Угоди з ЄС, підписаної свого часу Яценюком. До того ж анонсоване Клімкіним продовження до 31 грудня 2015 року "привілейованого доступу на ринки Європи через автономні торговельні заходи, що мали закінчитися наприкінці жовтня", ще не є фактом. За словами представниці європейського співтовариства Майї Коціянчич, Комісія ЄС лише "готова в разі, якщо Україна ратифікує Угоду про асоціацію з Євросоюзом, запропонувати додаткову гнучкість".
Нас знову заспокоюють: "Угода про асоціацію та поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі йде вперед". Усе ще йде, хоча ми сподівалися – прийшла. Отож цього вівторка Угода про асоціацію не стане доконаним фактом. А з середи зацікавлені сторони продовжать консультації про те, як вирішувати проблеми, порушені Росією. А потім "прогрес цих консультацій буде розглянуто на тристоронніх зустрічах на рівні міністрів", – заявляє пані Коціянчич.
Як довго після "історичного" 16 вересня триватимуть тристоронні зустрічі і що на них буде виставлено на політичний продаж, невідомо.
"Перемога Гелетея" в АТО автоматично переросла в повномасштабну війну з Росією. Чим обернеться для України "перемога Клімкіна"?
І яка, зрештою, роль у цих здобутках президента Петра Порошенка?
2 
1
Коментарі