"Портрет Порошенко уже два месяца стоит в кабинетах МВД"

 

— А сегодня выборы? Я заработался, — каже водій столичного таксі. — Хотя даже если бы был выходной, все равно не пошел бы. Нет достойного кандидата. Мой голос ничего бы не решил. Портрет Порошенко уже два месяца стоит в кабинетах МВД.

Виборча дільниця №267 у столиці на вул. Сабурова. Дві жінки присіли на стільчиках. Одна у вишиванці. Тут задуха і черги.

— Я проголосувала б за Ляшка. Але він може буть хіба прем'єром.

— А я голосувала б за Гриценка, но він не переможе. Того голосуватиму за Порошенка.

— Он пішла сусідка — вона за Юльку. Но чуствую, що вона може не пройти, хоч і постійно сидить у Шустера.

На площі неподалік греко-католицької церкви Святої Анни у Львові після молитви люди обговорюють вибори.

— Знаєш, коли я перестала поважати Юльку? — жінка років 40 каже до білявої подруги. — Як побачила сюжет, що її дочка в Римі відпочивала. А на Майдані тоді людей убивали. Мій чоловік і син там були.

Після богослужіння площа перед храмом рідшає.

— Щоб я ще дитину на вибори взяла! — тягне за руку сина струнка шатенка. Люди оглядаються. — Ваня, я татові розкажу, що ти плакав, порвав важливий папірчик і засмучував маму! — йдуть на зупинку трамвая.

— Для чого так багато води? Ще й "Боржомі", — чоловік років 25 у майці й шортах запитує товариша, який несе запакований блок із мінералкою в "Сільпо" на вул. Сумгаїтській у Черкасах. — Ти як олігарх. Народ огірочки, хлібчик купує. Ще люстрірують, — сміється.

— Шеф сказав, що нада тіки таку. Він, коли нервовий, від неї заспокоюється, — чоловік років 30 розплачується на касі. — Його начальство з Києва сказало, якщо вибори запоремо, то буде шукати роботу. Він цю воду другий день п'є і курить. Частину речей із кабінету вивіз.

— Дєточка, а де тут лімонад у бутилках скляних? — звертається до консультантки 60-річна жінка в супермаркеті "АТБ". — Ми з дідом так робили після виборів всігда. Проголосували — і в магазін по сітро і морожено. Тепер дід нездужає. Празник йому зроблю.

— Проголосувати встигли? — запитує її чоловік років 65 із костуром. — Ляшка підтримали? Бо я тільки за нього. Як до нас приїжджав, то так дівчат ляскав на площі, аж завидно було.

— Мій дід мене очима тоже ляскає, а воно вже не те.

— Народу на дільниці стільки понабігало, що й до восьми вечора черги не розсосуться. Так що хай кандидати ізвіняють. Не збираюся маринуватися дві години, щоб карячку на бумажку вліпити, — чоловік років 30 зупиняється біля худорлявої брюнетки в центрі Полтави навпроти кінотеатру ім. Котляревського. Допомагає донести сумки до автобусної зупинки.

— Ти, Коля, зовсім дурак, — випалює молодиця. — У мене брат на Майдані ранених з-під куль витягав. І виходить раді оце таких, як ти, що даже жопу підняти не можуть?

— Лєночка, ми хоть і вчилися разом, а послати тебе не постісняюсь. Глянь, яка правильна найшлася. Іди нафіг зі своїм братом, — хлопець кидає пакети.

В автобус "Львів — Івано-Франківськ" у місті Бібрка з інвалідного візка до салону допомагають сісти чоловікові років 50. Йому поступаються місцем. Поруч стає дружина.

— Нащо воно тобі треба. Перти за 100 кілометрів, аби ­голосувати. Що твій голос змінить? — тихо свариться ­жінка.

— Якщо я нічим долучитися не можу до того, що коїться в країні, то хоч голос віддам, — чоловік відкриває мінералку.

— Вони всі — бандити, олігархи. Пика нагліша одна одної. Так би по писку і дати, що Порошенку, що Гриценку. А я зарплати другий місяць не виджу, — сідає на місце, що звільнилося в передній частині автобуса.

На виборчій дільниці у луцькій школі №24 о 13.06 вусань у чорній вишиванці допомагає спуститися сходами літній жінці з костуром.

— Уранці пішла до церкви. Отець Микола третій місяць не молиться за здоров'я президента, — говорить жінка. У роті виблискують чотири золоті зуби. — А сьогодні читав молитву за майбутнього президента. Спочатку ні за кого не агітував. Але в кінці служби двічі згадував про апостола Петра.

— Якби не ситуація на Сході, голосував би за Гриценка, — каже бородань. — Але ще одних виборів чекати не можна. У сусідів онука під Вол­новахою застрелили. Готувалися до весілля, а справлятимуть поминки. Кажуть, він Майдан відстояв, а в Донецьку свою кулю зустрів.

На дільниці черги.

— Снилося мені недавно, що Янукович в Україну вернувся і на Майдані на колінах в усіх вибачення просив. А люди не вірили, кидали в нього камінням, — ділиться у черзі чоловік у футболці з написом ­"Євромайдан SOS".

— А я чула по новинах, що Януковича в живих нема, — розказує пенсіонерка. — Ворожка з ­Херсона каже, що Путін не схотів його ховати, бо злякався, що за тілом приїде "Правий сектор". Кремував і розсипав над Північним морем.

— Таке падло так просто не здохне. Накрав мільярди і гріє сраку десь в Еміратах, — не погоджується з нею співрозмовник. — Наступному президенту таке не пройде. Заставимо звітувати за кожну гривню. Хто б не став президентом, йому треба продати свій бізнес.

×