"Суспільство повільно рухається в правильному напрямку"

 

21 листопада 2013 року почалася Революція гідності. Того дня колишній прем'єр-міністр Микола Азаров оголосив про припинення курсу країни на євроінтеграцію. Українці на знак протесту вийшли на майдан Незалежності. А за тиждень президент Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію та про вільну торгівлю з Європейським Союзом. Люди не були готові йти по домівках, доки влада не виконає їхні вимоги. Загинули 107 майданівців і 12 міліціонерів. Янукович утік із країни й досі переховується у Росії.

У травні 2014-го на позачергових виборах президентом став Петро Порошенко. А наприкінці того року Верховна Рада сформувала коаліцію "Європейська Україна", яка розпалася торік у квітні. Нині коаліцію складають фракції "Блоку Петра Порошенка" й "Народного фронту".

Експерти кажуть про такі позитивні зрушення в країні за чотири роки: стартували реформи медицини, освіти, запустили патрульну поліцію, запровадили квотування української мови на радіо й телебаченні, є значний прогрес у військовій сфері, запрацювали нові антикорупційні органи. Отримали безвізовий режим з Євросоюзом. Провели декомунізацію. Просувається децентралізація. Відмовилися від російського газу.

З негативу — досі не подолали олігархічно-кланову систему, залишається старий склад Центральної виборчої комісії, корупція процвітає на всіх рівнях, гривня знецінилася втричі. Зависла реформа судів.

Поділяєте думку щодо позитивних змін за чотири роки?

— Застережень не маю щодо патрульної поліції, безвізового режиму й декомунізації, — каже філософ 57-річний Олексій Панич. — Найбільше болить щодо антикорупційних органів. Торік не змогли, одночасно з введенням електронних декларацій, ухвалити закон про одноразову детінізацію статків — тобто, про "нульову декларацію". "Антикорупціонери" рішуче заперечили цей крок, а в політиків не вистачило рішучості. Без цього система антикорупційних органів нормально працювати не може. З нульовою декларацією можна було б пробачити економічні злочини минулого. Заплатіть податки з того, що колись нажили Бозна-яким шляхом — і живіть спокійно. Але будь-який наступний злочин карається з усією суворістю. А так антикорупційні органи працюють за законом, коли з минулого ніхто нікому нічого не пробачає. Це прирекло їх на неповноцінну роботу, бо всіх за все покарати неможливо фізично — так чи не вся наша правляча еліта може за щось-то сісти. Отже, ми приречені на вибіркові покарання і гальмування антикорупційних розслідувань "в ручному режимі". Що, власне, і відбувається.

Яка з усіх сфер виглядає найуспішнішою?

— Зовнішня політика і відмова від російського газу.

А які позиції гальмують?

— Щось негайно треба робити зі старою Центральною виборчою комісією. Непристойно терпіти це далі.

Олігархічно-кланову систему не можна побороти швидко. Це довгий процес. Під час Майдану я казав: зараз у закритому акціонерному товаристві "Україна" є, умовно кажучи, шість акціонерів-олігархів. Майдан буде успішний, якщо після нього у цьому колі з'явиться ще один акціонер — громадянське суспільство. Сяде за стіл з олігархами і без нього не можна буде вирішувати подальшу долю країни.

Це сталося?

— Так. Крупний капітал втратив монополію на керування країною.

Від чого чи від кого сьогодні найбільше залежить розвиток України?

— Від збільшення рівня довіри громадян одне до одного. Вона з'являється, коли повсякденно відчуваємо, що ми — складові одного цілого. Попри різне походження, мову, статки, успішність, обдарованість. Відчуття цього дає довіру. А в нас забагато егоїзму. Кожен хоче виграти за рахунок інших. Це руйнує спільноту.

Чому більшість реформ доводиться "продавлювати" через парламент?

— Там переважають представники середнього, крупного й дуже великого бізнесу. Вони мають свої інтереси. Політика — не та сфера, де можна робити, що хочеш. У ній обирають найменше зло. Голосуючи за реформістські закони, депутати розуміють, що щось втрачають. Але якщо Україна провалить євроінтеграцію, то вони втратять ще більше.

Вибори 2019 року зможуть якісно оновити Верховну Раду?

— Спочатку якісно іншим має стати суспільство. Так швидко це не відбувається.

У чому себе позитивно проявив Петро Порошенко і в чому розчаровує?

— Він сильний у зовнішній політиці. А у внутрішній змушено проводить половинчасту лінію.

Як оцінюєте роботу уряду Гройсмана?

— Його робота настільки успішна, наскільки спроможні не посваритися і знайти спільну мову "Блок Петра Порошенка" й "Народний фронт". Є певна наступність між урядами Яценюка та Гройсмана.

Нам багато допомагають західні партнери. Чи змогли б утриматися в умовах війни й економічного падіння без цієї підтримки?

— Не могли б. Ми живемо на "кисневій подушці" Заходу. На штучному економічному диханні. Росія й Україна вчепилися одна в одну й обидві падають. Без підтримки Заходу ми впали б уже давно і перші.

Як змінилося суспільство за чотири роки?

— Воно потроху призвичаюється до того, як брати участь у реформуванні країни. Це — не разова акція, а щоденний процес. Треба постійно виділяти сили, час, енергію, кошти.

Що стосується осмислення війни, ставлення до Росії як до агресора, бажання спілкуватися й отримувати послуги українською мовою — тут суспільство повільно рухається в правильному напрямку. Його вказав Майдан. Але не треба людей підштовхувати, бо можна отримати зворотний результат.

Що змінять президентські вибори 2019-го?

— Не знаю, чи буде Петру Олексійовичу краща альтернатива за півтора року. Сьогодні такої не бачу. Якби вибори проходили зараз, голосував би за Порошенка — попри всі свої застереження. Хай би продовжував той курс, що є. Він не задовольняє мене за темпами, але влаштовує за загальним напрямком. Однак говорити про 2019 рік поки що зарано. Якщо Донбас буде деокупований — це одна ситуація. Не буде — інша.

На виборах президента хотілося б мати кількох кандидатів, які пропонують різні сценарії подальшого зближення з Європою.

Революція гідності триває? Коли можна буде сказати, що вона перемогла?

— Мені бракує альтернативного поняття — "еволюція гідності". Революцією можна скинути старий лад. Але не можна встановити новий. Тут потрібна копітка робота на роки. Нові інституції та законодавство не зароджуються в один день чи місяць. І мізки громадян так швидко теж не змінюються.

Революція перемагає, коли запускає процес подальшої еволюції у потрібному напрямку.

У нас це сталося?

— Так. Сподіваюся, це не зміниться. Поразка Революції гідності буде лише в разі розвороту України убік союзу з Росією. Сьогодні цей сценарій не виглядає імовірним.

×