Усі знають про негатив, про те, що було не зроблено або зроблено за попередній місяць не так. Але для мене українські протести — це насамперед позитив.
1. Влада хоч і встояла, але десакралізована. Її не бояться, зневажають і воліють взагалі без влади, ніж із владою. Погляньте на колонну залу КМДА — це образ приниженої і десакралізованої влади. Як раніше було, вже не буде. Влада може увімкнути механізм репресій і нагінок, але сама, по всій своїй вертикалі, змушена буде ходити, тримаючись за стіни. "Ровно подбородок" — тепер для них усіх настає час приховувати тремтіння кінцівок і нервовий тік підборіддя.
2. Влада встояла не тому, що сильна, а тому, що наші опозиційні "щелкунчики" виявилися, як і очікувалося, залежними угодовцями з купою "скелетів у шафі". Ніхто з них не міг наважитися на радикалізацію мирного протесту і покласти своє життя та кар'єру на вівтар змін. "Настоящих буйных", таких, як Андрій Парубій, насправді мало. Через елементарну належність до одного політичного класу з владою і сумнівну "кредитну історію".
3. З'явилося покоління молодих людей, які встигли постраждати за свою свободу. Це теж не забувається. Якщо для старших поколінь це продовження, то для них — лише захопливий початок. Вони захочуть іще. Можливо, уже навіть завтра.
4. Ми знаємо, що жодного "третього шляху" для України немає. Тільки Європа. Як принципи й цінності передусім. Тобто, тут у нас — "Європа або смерть". Ми маємо об'єднавчу ідею. Вона конкретна, як ніколи: втеча з пострадянського Мордору.
5. Політичне поле тепер розчищене для нових проектів і нових ідей. Ідей не загальних, а локальних. Соціальне і культурне поле теж готове для нових ідей. Влада вийшла за межі політичного поля — у сферу чистого примусу та насильства.
6. Влада втратила легітимність в очах більшості громадян. Навіть найпасивнішої частини суспільства. Влада — аналогова, позавчорашня. Суспільство — цифрове, сьогоднішнє. Це конфлікт смартфона з дисковим телефоном. Спайка силовиків і відвертого криміналу — ось сьогоднішня влада. Вона по-серйозному не може розраховувати на лякливий чиновницький клас та безідейних і покірних "бюджетників", які розходяться одразу ж після закінчення провладних мітингів.
7. Влада тримається лише за допомогою сили та грошей. Інтелектуальний рівень владної вертикалі — нижче плінтуса. Там немає з ким розмовляти. А ті одинаки, що у владі мають розум, точно не мають совісті.
8. Люди навчились існувати без держави та всупереч державі. Паралельність світів влади та суспільства після цих протестів увиразниться. Прірва між нами стане ще глибшою.
9. Відбулося реальне об'єднання і солідаризація жителів західних і центральних земель України.
10. Київ — столиця проєвропейської України. Київ був і залишається містом, що завжди вийде на заклик дзвонів Михайлівського собору і "Фейсбука".
11. Росія — без варіантів — ворожа нам держава, і ми можемо бути зацікавлені або в її ослабленні та розпаді, або демократизації. На північно-східному напрямку жодних ілюзій. Вони нас сприймають лише в термінах поглинання, поневолення та домінації.
12. Європа неоднорідна й неодностайна в підтримці українських протестів. Наша справа — розширити європейський фронт підтримки.
12 пунктів — не так уже й мало. Однак головного позитиву я не назвав: ніхто не розчарувався. Це лише початок.
3 
1
Коментарі
15