"Люди озлоблені на владу у всіх її проявах" - Ксенія Ляпіна

 

Нардеп від "Батьківщини" 48-річна Ксенія Ляпіна виходить із кафе "Шампань", що в центрі Києва. Оминає табличку "Бизнес-ланчи 69 грн". Кутається в довгу чорну шубу. Пішохідного переходу немає, тому перебігає подвійну смугу між машинами. Навпроти — комітети Верховної Ради.

— Я тільки недавно сюди переїхала, — розповідає і веде на третій поверх у комітет із питань економічної політики. Ксенія Ляпіна — заступник голови. — Квіти з колишнього кабінету перевезла додому, то в мене там оранжерея.

Вішає шубу в шафу. Залишається в піджаку кольору зміїної шкіри і брюках. Сідає за довгий стіл для нарад.

Чого чекати від цього року?

— Ступінь невизначеності високий не стільки в політиці, стільки у світовій економіці. Сполучені Штати Америки заявляють, що в лютому чи березні можуть отримати дефолт. А рівень доларизації світу надзвичайно високий, і як це відіб'ється на інших країнах, ніхто точно спрогнозувати не здатен. Ясно, що зросте невпевненість на фондових, фінансових ринках. А наша економіка залежна від зовнішніх факторів, рівня експорту.

Україна 2013 року барахтатиметься. Ми застряли на якійсь межі. Новий уряд, особливо його фінансовий блок, вселяє песимізм, бо маємо команду авантюристів і фінансових спекулянтів. Заявили, що оскільки доходи не виходить контролювати, то притиснемо на видатках. Будуть блоки на касових апаратах, які транслюватимуть інформацію про покупку в базу даних Нацбанку. Створюється вона для контролю над кожним із нас. Потім заборонять готівкову купівлю, перейдуть на картки і наші персональні видатки підраховуватимуть у базі даних. Це все одно, що в концтаборі жити — біометричний паспорт, демографічний реєстр із пересуванням по країні й контроль за видатками.

Навіщо це все запроваджують?

— Щоб можна було в будь-який момент обібрати людину як вони хочуть. Їм не дає спокою, як українці з мінімальною зарплатою не повиздихали. А деякі безробітні ще й накопичення мають.

У суспільстві наростає незадоволення діями влади. Вона це розуміє?

— Голосування на виборах дало такий сигнал, але влада його не побачила. І далі вважають, що грішми закидають і більшість за них проголосує. У східних і південних областях поки що це вдається.

Чому опозиція не йде туди, а продовжує топтатися там, де зручніше — у Центрі й на Заході?

— Можливо, нас не почули. Але й громадяни мають навчитися робити вибір, як це вчинили кияни під час виборів до Верховної Ради.

Які першочергові завдання опозиція вирішуватиме?

— Короткострокове завдання номер один — змусити всіх депутатів голосувати самих за себе. Це вплине на законодавчий процес. Владі доведеться шукати компроміс з опозицією, приймати суспільно значимі рішення, а не тільки на користь свого гаманця.

У суспільстві немає відчуття, що опозиція готова взяти владу і змінити якість життя в країні. Наприклад, забезпечити, щоб крали хоча б удвічі менше, ніж тепер.

— Щоб не крали, потрібна політична воля. Якщо це не робитиме перша особа в державі, буде легше контролювати міністрів, представників президента на місцях.

Що вам кажуть підприємці?

— Що стало майже неможливо працювати. Це видно по кількості людей, які перебираються за кордон, виводять туди активи. 30 відсотків середнього бізнесу втекло з України. Дехто задешево все продає, тільки б виїхати.

У що може вилитися теперішня озлобленість українців?

— Це може бути організований громадський рух, який зіллється в спільних завданнях із опозицією. Другий варіант — може дійти до руйнування. Потроху це вже відбувається. За останні місяці вбили кількох прокурорів, суддів, міліціонерів. На форумах в інтернеті, коли обговорюють ці питання, найінтелігентніше, що пишуть: "Так їм і треба". Люди озлоблені на владу у всіх її проявах. Може статися бунт, після якого часто приходить ще жорстокіший режим. Хотілося б, щоб це була справжня революція.

Як зробити, щоб відбулася революція, а не бунт?

— Політикам треба більше спілкуватися з представниками всіх верств суспільства, обмінюватися баченням ситуації, прислухатися один до одного.

Де спільний план дій від лідерів опозиції?

— Його треба розробити і оприлюднити. Але...

Я десятки разів брала участь у виписуванні розумних програм дій. І помітила, що з'явився скепсис до всього написаного. Я за те, щоб ця програма народилася як наслідок роботи громадянського суспільства і політиків. Не написана, а вироблена спільно, вона буде в десятки разів дієвіша. Наприклад, програма реформ Януковича. Я ще 2010 року говорила, що під кожним із пунктів хочеться підписатися. Іноземні аналітики розробили чудову програму. Але влада її не запроваджує, а імітує.

Звичайно, опозиція повинна підготувати план дій. Але його не вдасться реалізувати, якщо суспільство стоятиме осторонь. Громадяни мають відповідати за все, що робиться в країні, нарівні з політиками. Тільки тоді буде прорив, тільки тоді жити в Україні комфортно буде більшості. Якщо прийняли рішення, що впроваджуємо, до прикладу, адміністративну реформу, то не переробляти її після кожного півкроку, не скаржитися потім, що чиїсь інтереси не враховані. Треба реалізувати рішення до кінця. Але наше суспільство поки в підлітковому віці. Воно не виробило свого бачення цієї країни, свого життя в ній. І політики не зроблять за людей ту роботу, яку ті повинні виконати самі.

У Януковича сьогодні вищий рейтинг, ніж у Кличка, Яценюка й Тягнибока поодинці. Як представнику опозиції перемогти на президентських виборах?

— Завдання номер один — повернути до виборчого процесу Юлію Тимошенко. Вона отримає одразу значно вищий рейтинг, і питання, хто лідер, відпаде. Якщо ж цього не станеться, то у другий тур вийде найсильніший із теперішніх лідерів. Хто з трьох — неважливо. Але про правила гри домовитися треба заздалегідь.

Яка ймовірність дострокових президентських виборів?

— Великою мірою це залежатиме від зовнішнього фактора. Західні інституції мають посилювати тиск на нашу владу, фіксуючи порушення прав людини у всіх сферах. І важливо, куди піде Янукович — до Митного союзу з Росією чи таки переважить європейський напрямок.

Олександр Тимошенко заявив, що опозиція здала голосування за декриміналізацію статей, за якими засуджена його дружина.

— Опозиція шукає реалістичні рішення. Маємо надію вирішити питання Тимошенко з допомогою зовнішніх впливів, дипломатичних каналів. Зараз там уже усвідомлюють, що в Україні — напівдиктаторський режим. Якщо би був диктаторський, то діалог узагалі б зник. Ми проти того, щоб так сталося. Адже його припинення кидає Україну в обійми Росії. Це — найгірший варіант, який може бути. Тому працюємо так, щоб Україну підтягували до Європи.

Захід може добитися звільнення Тимошенко?

— Тамтешні політики і дипломати мають шукати точки впливу на Януковича та його оточення. Із ним не хочуть бачитися. Але зустрічаються з людьми, думка яких для нього важлива, які мають фінансовий великий ресурс. Зокрема, Ахметов, деякі інші олігархи. Янукович, усе ж таки, не цар і мусить прислухатися.

×