— Президентські вибори в один тур провести не вдасться. Тимошенко зробить усе, щоб цього не було, — говорить народний депутат від Партії регіонів 55-річна Ганна Герман в інтерв'ю російському виданню "Новая газета". За президента Януковича вона працювала заступником глави його Адміністрації. — Адже це буде повне фіаско. Порошенко міг би перемогти в першому турі. У нього і ресурс, і довіра з боку населення. Але зараз Тимошенко почне такі справи робити під килимом — домовлятися, інтригувати, лякати — що неминуче призведе до другого туру.
З ким домовлятиметься?
— З усіма. У неї є дуже потужні союзники.
Ви про Турчинова, Авакова, Яценюка?
— Вони не такі важливі. Я про одну країну. Не називатиму її вголос.
Росія?
— Якщо Юля зуміє домовитися, то в такому разі другий тур пройде не через три тижні, а відкладуть через кризу, антитерористичну операцію тощо. Рівно на той час, що знадобиться, аби виграла Тимошенко. Але якщо Порошенко після першого туру зможе підібрати себе під вже переформатовану парламентську більшість, то, можливо, перемога буде за ним.
Із цих двох, хто вам ближчий?
— Порошенко. Хоча я всіх їх занадто добре знаю, щоб голосувати без тривоги. Порошенко — хороший правильний хлопчик, а я люблю поганих, бо вони сильніші, чесніші.
У сенсі?
— Люблю тиранів. Тому що вони можуть зробити більше. У них є сила й рішучість. Якось я заходила до Петі Порошенка 2012 року. Він несподівано став тоді міністром економіки, але вже знав, що буде президентом, і готувався. Це було в кабінеті. Там, звичайно, усе прослуховувалося. І я написала йому на листочку: "Уся надія на вас". Як і багато інших, я вже тоді роззиралася й шукала: хто буде наступним президентом. Бо було зрозуміло, що Янукович, яким він став, закінчить погано й дуже скоро.
Ви розуміли, що справа йде до біди, але продовжували залишатися з ним, навіть коли в центрі Києва в людей стріляли?
— Це не він віддавав наказ. Він не міг піти на таке. А я не могла його зрадити.
Як у Партії регіонів оцінюють події на Сході?
— Наче обвалилася стіна, що захищала Україну. Впала вона в той самий день, як Янукович поїхав із країни. І нас стало обдувати сильними вітрами з різних сторін.
Янукович був стіною?
— Все-таки так. Притому що було зроблено багато помилок.
Нинішній рівень корупції катастрофічний. За Януковича він контролювався хоч якось його ж людьми. Корупція була керованою. Сьогодні вона безмежна, хаотична, і до осені може бути нова революція з головним посиланням — проти крадійства. Якщо нещодавно захоплення підприємств проходило за допомогою юристів і бухгалтерів, то зараз — повна свобода і розмова коротка. До компаній вриваються бойовики і просто відбирають власність. Ці люди, що прийшли до влади з демократичними гаслами, на ділі дуже далекі від ліберальних цінностей. Не всі, звісно. Мені подобається той же Яценюк, але він мало що вирішує — країною керує Юлія Тимошенко. І ви бачите, що зараз від України на очах відвалюються шматки. Крим відійшов від нас миттєво, хоча такі речі щодо відділення тривають зазвичай роками.
Крим відійшов — не забрали?
— Ну, забрали. Яка різниця?
Півострів для України втрачений назавжди?
— Думаю, так. Хоча ми ніколи не змиримося з цим. Росія — це не та країна, де кримчанам знову дадуть провести коли-небудь референдум, якщо вони захочуть повернутися назад.
Підтримуєте зв'язок із Віктором Януковичем?
— Останній раз я з ним спілкувалася в лютому, коли він був у Харкові. У нас не заведено було підлеглим ініціювати контакт. Він завжди перший виходив на зв'язок.
Чому ви не пішли тоді з ним?
— Я звикла йти від людей, від команд, але не бігти зі своєї країни.
Хто зараз консультує Януковича?
— Хтось із російських технологів. Із ним уже давно працювали росіяни. Мій вплив у якийсь момент став просто нульовий. Починаючи десь із 2012 року, що він уже живе іншими ідеями. Я знаю всю цю кухню і знала, хто йому вкладає в голову нові думки.
Найкращими були перші сто днів президентства Януковича. Він дуже швидко розвивався, йшов угору. Ми планували реформи. Але раптом щось сталося. Суть реформ почала зводитися до того, щоб на них могли заробити певні бізнесмени. І найболючіше для мене було те, що гуманітарна політика щодо об'єднання країни застопорилася. Ми нічого не робили, аби він став президентом усієї країни. Мої ідеї не доходили до нього. Мені свідомо заважали інші його наближені. Я хотіла зблизити Януковича із Західною і Центральною Україною. У результаті, він лише віддалявся від них. Я говорила: "Віктор Федорович, ви стали президентом усієї країни. Люди Заходу мають бути вам так само близькі, як і жителі Донбасу". Але інші радники стверджували, що люди із Заходу ніколи не голосуватимуть за нього. Але це не так. Доказ цього, що вся країна підтримала його, коли ми були близькі до підписання асоціації з Євросоюзом. Захід і Центр нарешті відчули в ньому свого лідера. Але тоді поряд з Януковичем уже працювали паралельні структури російських радників. Усе вийшло інакше.
Є версія, що нинішня криза на Сході — справа рук людей Януковича і кремлівських технологів, які мають намір щонайменше підготувати для нього місце правителя Новоросії. А якщо вдасться — то і до Києва повернути.
— Якщо йому це треба, він піде на це. Але такий крок буде негідний. Краще було б загинути у своїй країні зі своїм народом, ніж опинитися в такій принизливій ситуації. Янукович — людина горда. Йому зараз важко переживати таке принизливе становище, коли його країну ґвалтують, а він сидить десь там тихенько і час від часу щось говорить.
Після втечі президента ви сказали, що Янукович — найбільше розчарування у вашому житті.
— Я ще не померла, може, хтось розчарує більше. Але його втеча мене вразила. Я вірила, що ця людина має твердий фундамент. Що він швидше помре, ніж ганьбитиметься. Коли в лютому стріляли в людей, ми сиділи о четвертій годині ночі в Адміністрації президента, в його кабінеті. Він зайшов блідий, без краватки і раптом говорить: "Мені це життя більше не потрібне". Йому рідко хто заперечував, він дуже жорстка людина. Але в той момент уперше в житті я дозволила собі покласти долоню на його руку і сказала: "Відколи ви присягнулися на Євангелії, це життя вже не вам належить. Воно належить народу, і не вам ним розпоряджатися". Він на мене закричав, хоча ніколи не дозволяв собі цього. А я повторила йому знову. Через 2 години він заспокоївся, і ми записали телезвернення, де він погоджувався на реформи.
У ніч, коли на Майдані почалася стрілянина, Янукович зустрічався із західними дипломатами. Кажуть, постійно виходив дзвонити Путіну. Про що він радився?
— Він багато кому дзвонив. І віце-президенту США Байдену, і держсекретарю Керрі. Але Путіну — частіше.
Зараз багато хто говорить, що між Тимошенко, Януковичем і Путіним намітився тимчасовий союз, щоб зірвати вибори і дестабілізувати Україну.
— Доки є Янукович, буде і Тимошенко. Це два антиподи. Якщо йде один, втрачає актуальність другий. Вони зараз пішли обоє і пішли назавжди. Хоча обоє відчайдушно намагаються повернутися. Навіть якщо припустити якусь реставрацію, це буде лише на декілька місяців, на багнетах — путінських або чиїхось ще. Але я не заздрю їм, тому що вони усі принизяться до самого дна.
Чому Янукович приховував "Межигір'я"? Навіщо показував "гостьовий будинок", у якому нібито живе?
— У нього ніколи в дитинстві не було будинку. А була в'язниця. І ось цей будинок у "Межигір'ї" теж був, як в'язниця. Коли вперше туди приїхала, за кожним кущем сидів охоронець. Усі ці алейки та стежини були ні до чого. Як там гуляти — тільки з наглядачами. Минуле не давало йому спокою, він якось неусвідомлено повертався туди.
Ви про його тюремні ходки?
— Так. Адже коли хлопець, підліток позбавляється свободи, по мізках дає так, що рубець залишається на все життя. І цей юнацький шок зумовив те, що по-справжньому вільним він так і не став. У якийсь момент я почала розуміти, що і ми будуємо не країну, а в'язницю.
Як у нього складалися стосунки з Путіним?
— Янукович вважав себе вище. Не знаю, як зараз.
Ви завжди витягували Януковича з безглуздих історій. Ці його перли: "поет Чехов", "поетеса Ахметова", професор з двома "ф".
— Ну, а де й коли в нього була можливість знайомитися з письменником Чеховим і читати вірші Ахматової, якщо він постійно думав про Ахметова? Ерудиція не обов'язково супроводить мудрість. Головне — мудрість, а Янукович і мудрий, і сильний. Якщо він захоче повернутися, то зможе це зробити. Але сподіваюся, не буде.
Вам приписують співпрацю в радянську епоху з КДБ. Агентурне ім'я нібито було "Тереза".
— Я виграла суд у журналістів. Спростування, звісно, ніхто не надрукував. Вони опублікували нібито мою розписку для центру з моїм сьогоднішнім підписом. Але там же на розписці стоїть рік. І я принесла на суд свої документи тих років, де розписувалася прізвищем Стеців — моє дівоче прізвище. А ось це "А", Анна, з'явилася тільки в 1990-ті, коли я вийшла за Германа, змінила прізвище й підпис. І ось це мій головний доказ.
Того, що ви — не агент КДБ?
— То була не моя розписка. Агент я, не агент — це вже не важливо.
Носила годинник за 50 тисяч доларів
Ганна Герман родом зі Львівщини. Вивчилася на журналіста в місцевому університеті. Працювала в редакціях кількох львівських газет. Уперше вийшла заміж "не по любові, а через гроші, бо треба було піднімати на ноги сестер", – згадувала про Володимира Коровіцина. Від нього народила сина Миколу.
На початку 2000-х очолює київське бюро радіо "Свобода". 2004-го працює прес-секретарем прем'єра Віктора Януковича. За два роки її обирають народним депутатом від "Регіонів".
2010-го після перемоги Віктора Януковича на виборах глави держави Ганна Герман стає заступником керівника Адміністрації президента. Її сина Миколу призначають заступником міністра з надзвичайних ситуацій. Доти він значився помічником нардепа-"регіонала" Тараса Чорновола. Молодший син від другого шлюбу Роман Герман загинув в автокатастрофі у червні 2009-го.
На останніх парламентських виборах Ганна Герман балотується в Раду під №13 Партії регіонів. На роботу ходить в одязі від французької марки "Шанель". Журналісти помітили на її руці годинник із діамантами за $50 тис. Мешкає в будинку на 300 "квадратів" у селі Гореничі під Києвом. Такий коштує близько $1 млн.
1 
1
Коментарі
5