"Я Мороза таким залежним ще ніколи не бачив"

 

Лідер Української республіканської партії "Собор" Анатолій Матвієнко одягнений у світлу лляну сорочку. Піднімаємося ліфтом у його робочий кабінет у Верховній Раді.

— Бідні судді не можуть бути опорою правосуддя, — каже засмучено. — Ніхто нікого не боїться!

Більшість нардепів відпочивають, але йому зараз ніколи. Каже, що бореться з "бардаком і бєзпрєдєлом в країні". Заходимо в невеличкий кабінет, до якого Матвієнко в"їхав нещодавно.

Що ви думаєте про новий склад Кабміну?

— Президент програв деталі, — відповідає невесело. — Прем"єр мав призначити інших міністрів, а не повертати на посади скомпрометовану команду зразка 2002 року. Потрібен тобі Азаров? Я вірю, що ти без нього не можеш. Ну нехай один Азаров! Але невже немає папієвих чи табачників? Таких людей багато. От про ці деталі президентові потрібно було домовлятися. Зрештою, можна було не вказувати Януковичу, кого призначати. Але сказати: "Давай без ретро!".

Після виборів Матвієнко до останнього відстоював ідею коаліції між "Нашою Україною", БЮТ і Партією регіонів. Мовляв, тоді об"єдналася б країна і водночас коаліція була би врівноважена. Пригадує, як телефонував Тимошенко після виходу Мороза з помаранчевої коаліції.

— Я тоді сказав: "Юлія Володимирівна, давай зробимо крок, якого від нас не чекають". Вона каже: "Толя, якщо ти за велику коаліцію з "Регіонами", то ніколи! Нам нема про що говорити", — Матвієнко скрушно хитає головою. — Коли йде бій без правил, то закликати до моральності людину, яка відчуває, що вже перемогла... У тому азарті це дуже важко — тоді людина глуха. От коли вона відчуває, що не перемогла, — тоді треба говорити.

"Наша Україна" на межі розколу?

— Блок  хочуть розколоти. Причому всі. Але УРП-"Собор" увійде в коаліцію, бо там треба впливати, а не стояти збоку і спостерігати, як рулять. Комуністи нав"язували "Регіонам" свою логіку, адже мали "золоту акцію" при голосуванні у Верховній Раді. Тому "нашоукраїнці" увійдуть в коаліцію і позбавлять комуністів визначального впливу.

Ідеологія Тимошенко підтримує рабську психологію

Чи можна розраховувати в цьому на Мороза?

— Мороз не є спікером всієї Верховної Ради. Він є спікером "Регіонів", навіть не соціалістів. І це видно по його заячій поведінці. Я Мороза таким залежним ще ніколи не бачив.

Чи не краще було б піти на перевибори, як пропонувала Тимошенко?

— Якщо були б дострокові вибори, Юлія Володимирівна отримала б трішки більший результат, — каже Матвієнко і береться пояснювати основи ідеології Тимошенко: — Солідаризм — це досконала система, у якій ми з вами є лише маленькими часточками. А той, хто поза цією системою, має бути ізольований. І ця суспільна досконалість є вищою цінністю. Але ж це неправильно. Людина має бути вищою цінністю, її права і свобода, а не якась міфічна досконалість. Ідеологія солідаризму — це основа диктаторського режиму. Тому ідеологія Юлії Володимирівни підтримує рабську психологію. А раб тішиться, коли замість нього думають. Тому й біжить за нею: "Вона знає, а я ні!". А коли він сам повинен знати — це дуже тяжкий хрест! Випустіть раба на свободу — він не знає, куди йти.

Тобто Ющенко зробив правильний вибір?

— Юлія Володимирівна наробила помилок, але і Ющенко наробив їх не менше. Йому не треба було їхати до Донецька й виховувати Схід сім годин. Мовляв, я володію істиною на правду, а ви всі якщо й не козли, то не такі "не-козли", як ми. Ми — більше "не-козли", а ви — трошки менше. У результаті запалив у них протест і бажання помсти.

Не за Януковича люди голосували. А проти того, що Ющенко не розуміє Сходу і Півдня. І примусили президента почути їх. Ющенко усвідомив це і запропонував універсал. А Юлія Володимирівна не усвідомила. Їй треба зрозуміти, що не можна на коліна ставити Схід. І не можна натягувати цінності Заходу на східні регіони. А треба придумати спільну ідентичність для Сходу і Заходу. У цьому полягає політика єдності. І Янукович, і Ющенко розуміють: не можна бути президентом чи прем"єром однієї частини України.  Має бути взаємне проникнення. Янукович має йти на захід, а Ющенко — на схід.

Думаєте, там його приймуть?

— А це не важливо!

А якщо Януковича знову яйцями закидають в Івано-Франківську?

— Ну, нехай тренується! Хай рідні й близькі пробують в нього кидати, щоб звикав. Це не проблема!

Мобільний телефон депутата розривається, але він не відповідає. Матвієнко обурюється тим, що політики виплекали якусь особливу цінність Майдану. Хоча насправді люди йшли туди не за ідеологією, а тому, що розуміли: не можна миритися з тим, що твоя думка нічого не варта.

Невже немає папієвих чи табачників?

— Ішли за свободою і підняли її на належний рівень. Далі треба було плекати її як найбільше завоювання. А що ми зробили? Сказали, що через десять днів усе буде інакше. А треба було сказати: "Друзі, я вам це обіцяв, тому що були вибори. А зараз я вам кажу іншу правду: треба закотити рукави й каторжно працювати".

Купу помилок зробили з кадрами. Багатьох розумних людей звільнили тільки тому, що вони тут раніше працювали. А інший ходив з гармошкою по пляжу і став головою райдержадміністрації. Справа ж не в тому, що він поганий. А в тому, що професійно не готовий. А ми тоді поділилися по квотах: це — Юлії Володимирівні, це — соціалістам, це — "Нашій Україні". І кожен понапризначав ідіотів, вибачте за слово. Й оця какофонія мала забезпечити вертикаль влади? А люди дивляться: йома-йо! Дурень сидів, а прийшов ще дурніший!

Як ви оцінюєте свою післяреволюційну діяльність?

Мене призначили в Крим, і тут ми не помилилися. Але місцева еліта мене не сприйняла. Бо вони там таки налаштовані все розграбувати. Зате люди мене почули. І я впевнений, що посіяв те, що проросте.

Робота в Криму переконала мене в тому, що не потрібно там проводити українізацію. Натомість слід розвивати в місцевих жителів український патріотизм. А питання мови не ставити надто гостро. Це згодом прийде. Треба вчити російську в школах. А українську викладати так, щоб це був улюблений предмет. І до військово-морських сил направляти хлопців зростом не нижче 180 сантиметрів, щоб як один були! А не так: матня, вибачте, по коліна, чоботи на три розміри більші... І він представляє українські Збройні сили?

1953, 22 березня — народився в містечку Бершадь на Вінниччині
1975 — закінчив Львівський сільськогосподарський інститут
1977 — перший секретар Бершадського райкому ЛКСМУ
1989 — перший секретар ЦК комсомолу України
1990 — народний депутат
1996 — голова Народно-демократичної партії
1996 — голова Вінницької облдержадміністрації
1998 — народний депутат, голова фракції НДП
1999 — вийшов із НДП, очолив партію "Собор"
2001 — заступник голови Блоку Юлії Тимошенко
2002 — народний депутат від БЮТу, голова УРП-"Собор"
2005 — прем"єр-міністр Криму
2005 — заступник голови Секретаріату президента
2006 — народний депутат від "Нашої України"

×