16 березня — битва за Донецьк. Чому Ахметов робить це?

Погляди всього світу прикуті до Криму, де 16 березня росіяни провели референдум. Та краще б звернути увагу на інший куточок України — Донецьк.

У суботу, 15 березня, майже неможливо додзвонитися до абонентів мобільного зв'язку в Донецьку. Його блокують. У центр міста ідуть люди і запитують у перехожих одне й те саме: "Где тут площадь Ленина? Це означає, що вони — іногородні. Багато з них виглядають специфічно. Городяни перелякано тиснуться до стін. Вулиці Донецька заповнені особами кримінальної зовнішності.

Містом ширяться чутки, що в неділю, 16 березня, близько 50 тисяч провокаторів влаштовуватимуть масові безлади, обов'язково з людськими жертвами. У Донецьку готуються і "готуються". Сили СБУ і МВС, що охоронятимуть найважливіші адміністративні будівлі, в повній бойовій готовності. Та водночас на огорожах і стовпах міста розклеєні листівки з написом "Долой киевскую хунту!" Приготування до захоплення Донецька зроблено. Як і до захвату інших міст сходу і півдня України.

У зв'язку з цим найважливішим питанням є особиста позиція такої людини, як Рінат Ахметов. Бо саме від нього залежить відповідь на запитання: під кого розхитується ситуація в Донецьку? Це робиться явно не в інтересах України, а або "під Путіна" або "під Ахметова".

Якщо "під Путіна", то вже незабаром після кривавих погромів (влаштованих не без дозволу або навіть за участі Ахметова) на Донбас увійдуть російські війська. Як в Крим, вони принесуть на багнетах "справедливість" і "мир".

Якщо "під Ахметова", то акценти дещо зміщуються. Вже не перший тиждень Верховною Радою ширяться чутки, що найбагатша людина України націлився на федералізацію України. Тобто, на відділення найбільших регіонів — Донбасу, Харкова — на такі собі удільні князівства з великими повноваженнями.

"Я завжди за мир, але люди покликали російські війська", — так скаже після референдуму Ахметов. Чи так: "Я завжди за мир, але федералізація сталася, бо так захотіло населення". І те, й інше буде прямою і зухвалою брехнею. Ахметов не хоче зупиняти дестабілізацію Сходу України. Він зацікавлений у ній.

Ігор Коломойський у край стислі терміни погасив будь-які натяки на провокації в Дніпропетровську. Хоча його вплив на це місто у тисячу разів слабший, ніж вплив Ахметова на Донецьк. Якби Ахметов захотів, то за день усі "провокатори", "маніфестанти" і "прихильники федералізації" миттєво замовчали б.

Саме винятковий вплив Ахметова на Донбасі пояснює, чому центральна українська влада не може навести лад у регіоні. Усі силовики Донецька контролюються Ахметовим. Цим усе сказано.

Не слід відкидати, що саме Ахметов допомагає зібрати 50 тисяч осіб. Що саме Ахметов дозволить загинути невинним. Що саме він ціною сотень життів згоден отримати те, що вигідно для нього. Якою ціною — не так важливо. Чи то від переходу Донбасу під контроль Росії, чи то від створення власного удільного князівства. А може, навіть від "добазара" з новим урядом України. З точки зору України, усі ці варіанти однаково неприйнятні. Мається на увазі, що остаточно втрачається контроль держави над Сходом.

Якщо владі не під силу зупинити цей процес, то вона може оголосити на весь світ ім'я того "героя", руками якого руйнується Україна. Тієї людини, яка не хоче, щоб Україна жила без "сім'ї", без брехні, бандитів і тотального засилля Ахметових. Отже, якщо Ріната Леонідовича одного дня знімуть з літака де-небудь у Лондоні (скажімо, на запит ФБР США), ми не здивуємося. Бо слава цілком справедливо наздожене героя.