Ультраправі ведуть перед. Чи збереже Європарламент єдність після виборів?

Вибори до Європарламенту, які відбудуться 6-9 червня - важлива для українців тема. Адже вони відображають процес протистояння центристських сил із ізоляціоністами, риторику яких зараз активно використовує Кремль. Майже щотижня в різних європейських країнах є новини щодо викриття проросійських мереж впливу, які намагалися охопити та використати позицію ультраправих сил з критикою Брюсселю, зокрема, з метою зменшення єдності всередині Європи та скорочення допомоги Україні.

За останні місяці ми спостерігали великий скандал у Чехії із закриттям медіаплатформи "Голос Європи", у Німеччині, Франції, Греції, інших країнах. І от буквально днями - у самій Бельгії, де провели обшук в офісі та резиденції співробітника Європарламенту в рамках розслідування того, чи були законодавці ЄС підкуплені для просування російської пропаганди з метою підірвати підтримку України.

Майже усі соцопитування показують не просто зростання рейтингів ультраправих політичних сил у різних країнах (та, відповідно, і збільшення місць у парламенті), а й те, що вони матимуть кількісну перевагу порівняно з діючою центристською більшістю. Опитування, яке днями оприлюднило видання Politico, показало таке співвідношення: 170 місць представників Європейської народної партії та 180 місць представників ультраправих політичних сил.

Опублікований раніше звіт Європейської ради з міжнародних відносин теж зафіксував, що противники ЄС - партії ізоляціоністського спрямування - "будуть або найбільшою партією, або домінуватимуть у 18 із 27 країн блоку після виборів до Європарламенту". Зокрема, у звіті зазначалось, що такий ризик є у Франції, Італії, Польщі, Голландії, Бельгії, Угорщині, Австрії, Словаччині та Чехії. Ті партії, які колись були екстремістськими або маргінальними, за прогнозами, будуть на другому місці в Німеччині, Швеції, Латвії, Болгарії, Естонії та Фінляндії, і третіми в Португалії.

До прикладу, партія Марін Ле Пен може отримати 30 місць у Європарламенті, тоді як партія Еммануеля Макрона всього 18. Партія соціал-демократів Олафа Шольца займе четверте або п'яте місце після ультраправої Альтернативи для Німеччини, а партія Віктора Орбана отримає вчетверо більше місць, ніж її опоненти. Більше того. Окрім класичних ультраправих політиків/політичних сил (Ле Пен, Орбана чи АдГ), зʼявляються ультраправі/популісти другого покоління, які подекуди мають ще більшу радикально-ізоляціоністську риторику в порівнянні зі своїми "класиками". Скажімо, Ласло Тороцкої в Угорщині чи Сара Вагенкнехт в Німеччині.

Європейські політики неабияк переймаються проблемою сумарної переваги ультраправих у наступному Європарламенті. Макрон навіть зробив тему ультраправої загрози однією зі своїх публічних тем виступу під час нещодавньої поїздки до Німеччини.

Тим часом діючі уряди не можуть не розуміти, що на тенденцію зростання ізоляціоністських настроїв у Європі впливає зокрема тривала російсько-українська війна. Адже це спонукає Росію до збільшення гібридних дій та дезінформаційних компаній, які потім використовують деякі ультраправі сили для критики політики чинних урядів (наприклад, тема мігрантів), фактор "корисних ідіотів". Росія таким чином хоче продемонструвати, що може пересидіти Захід.

Також вважається, що риторика Дональда Трампа (типу заяв, що "Орбан - великий лідер Європи") сприяла підйому ультраправих настроїв у Європі. Отже, зростання позицій ультраправих партій - це уже факт. Тепер питання, чи зможуть вони обʼєднатися, а значить - скласти не лише кількісну, а й інституційно зафіксовану більшість.

Зараз уже можна спостерігати різні процеси та рухи з цього приводу. Так, приблизно два тижні тому, на зібранні ультраправих політичних партій в Мадриді, організованому іспанською партією Vox, можна було якраз почути, на яких темах акцентують увагу ультраправі з різних країн. Це, зокрема, міграція, кліматична політика блоку, захист кордонів. Лідер Vox Сантьяго Абаскаль закликав до єдності ультраправих перед європейськими виборами. Але, знову ж таки, питанн - чи буде вона після виборів? Бо якраз центристи роблять акцент на співпрацю, орієнтовану і після виборів. Зокрема, президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн днями мала зустріч з премʼєром Італії Джорджією Мелоні щодо післявиборчоі взаємодії між ЄНП та "Братами Італії". Щоправда, й Ле Пен теж веде перемовини з Мелоні.

Загалом же зростання ультраправих настроїв можна віднести до електоральних викликів цього року. Бо йдеться не просто про розстановку сил у Європарламенті. А й про те, що такий зсув настроїв є проявом уразливості низки напрямків європейської політики та затягування з їхнім коригуванням (міграційна політика - класика жанру), а також того, що навіть між чинними урядами- центристами багатьох країн довго напрацьовуються рішення, які потребують єдності. Той же перелік тем, який обговорювався під час зустрічі Макрона та Шольца (оборонна політика, кооперація виробництв, конкурентність ЄС з точки зору напрямків економічної політики) мали б давно уже бути визначеними.

Як наслідок - на прикладі Європарламенту після виборів, вплив якого на глобальні процеси під час війни значно зріс, ми ще й будемо спостерігати те, наскільки стійкими є демократії. Бо з ходом війни актуалізувався виклик не лише протистояння демократії vs автократії, а й привабливості та стійкості демократичних та автократичних режимів союзів.

Свого часу Стейн Ринген, який системно вивчав процеси саме в демократичних країнах, писав, що демократія - це не мета, а засіб, який дозволяє якомога ширше представляти інтереси різних груп. Тим часом, у демократіях рішення і приймаються, і виконуються згідно з процедурою, і це правильно. Але якщо відбувається певний збій, то сам процес створення коаліцї/прийняття рішень може зайняти довгий час. Якщо автократії можуть вести політику (внутрішню та зовнішню) гібридними методами, які не вимагають жодних правил та погоджень, то демократії апелюють до права та необхідності прогнозованості (і іншого у цивілізованому світі в принципі не може бути).

Це я до того, що в часи турбулентності демократії інколи повільніше перебудовуються. А значить - треба бути пильнішими до проблем (щоб вони не накопичувалися) та способів їхнього вирішення. Тому Захід ще раз повинен для себе оцінити ризики та наслідки довгої, розтягнутої у часі війни. Бо цей рік буде визначальним з точки зору утримання коаліцій та єдності у боротьбі з автократіями.

Для нас же цей електоральний цикл року (вибори у США та Європарламенті) вкрай важливий не лише з точки зору збереження та якісного посилення військової допомоги Україні (ми бачимо, що Захід, хоче-не хоче, але приходить до рішення погодження застосування Україною західної зброї по цілям РФ). Але й із точки зору формування нової стратегіі щодо війни - відхід від "допомоги як завгодно довго, щоб Україна не програла", і перехід до більш дієвої логіки, яка передбачає перевагу України. Бо іншого варіанту бодай створити передумови для миру - немає.

×